Розробки уроків для 5 класу

Тема: Графіка як вид образотворчого мистецтва. Основні засоби графічної мови. Точка. Лінія. Штрих. Фактура. Різний характер ліній (ніжні, колючі тощо). Створення композиції за вибором: «Ботанічні замальовки», «Тендітна квітка», «Осіння гілочка».

Мета: Дати поняття про графіку, іі види та жанри, ознайомити з ії зображувальними засобами (точка, лінія, штрих). Вчити використовувати лінію та Ії виражальні можливості для створення графічних образів. Ознайомити учнів із шедеврами графічного мистецтва.

Розвивати окомір і практичні навички в застосуванні графічних засобів. Розвивати уміння працювати графічними матеріалами. Розвивати образне мислення учнів.

Виховувати художню культуру, уяву, естетичні почуття. Виховувати любов до природи та бережливе ставлення до неї.

Тип уроку: комбінований.

Техніка виконання: графічні техніки (простий олівець, кольорові олівці, фломастери

Обладнання:

для вчителя: комп’ютер, проектор, мультимедійна дошка, відеоряд «Основні засоби графічної мови»

для учнів: альбом, простий олівець, гумка, фломастери.

Візуальний ряд: презентація «Основні засоби графічної мови», репродукції творів образотворчого мистецтва.

Музичний ряд: Чайковський П. І. «Времена года»

Міжпредметні зв’язки: література, музичне мистецтво, біологія.

План уроку: «Графіка як вид образотворчого мистецтва. Основні засоби графічної мови. Точка. Лінія. Штрих. Фактура. Різний характер ліній (ніжні, колючі тощо). Створення композиції за вибором: «Ботанічні замальовки», «Тендітна квітка», «Осіння гілочка».

І. Підготовча частина

1. Організація класу.

2. Створення емоційної атмосфери.

3. Актуалізація опорних знань.

Бесіда на тему: Види мистецтва та їх походження.

4. Мотивація навчальної діяльності.

Казка про Олівець, Лінії, Крапку, Штрих.

5. Повідомлення теми уроку.

ІІ. Основна частина

1. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя про графіку як вид образотворчого мистецтва, історію виникнення графічного мистецтва, види графіки в залежності від техніки виконання, засоби виразності графіки, виражальні можливості ліній, просмотр презентації

2. Практична робота

Виконання композиції за вибором: «Ботанічні замальовки», «Тендітна квітка», «Осіння гілочка».

ІІІ. Заключна частина

1. Підсумок уроку

(виставка закінчених творчих робіт учнів з подальшим аналізом кращих досягнень та допущених помилок)

2. Оцінювання учнівських робіт

3. Домашнє завдання.

4. Приведення в порядок робочого місця

5. Закінчення уроку

Хід уроку

І. Підготовча частина

1. Організація класу.

2. Створення емоційної атмосфери. Прослуховування музичного твору П. І. Чайковського «Времена года».

3. Актуалізація опорних знань.

Бесіда на тему: Види мистецтва та їх походження.

Ми дуже часто вживаємо слово «мистецтво». Що ми маємо на увазі? Який зміст вкладаємо в нього? Мистецтво - це відображення дійсності в художніх образах. До мистецтва належать література, музика, театр, образотворче мистецтво, кіно, цирк, телебачення. У кожного виду мистецтва - своя мова. Література - мистецтво слова; музика - світ звукової гармонії: театр - синтез літератури, музики та гри акторів. В образотворчому мистецтві явища життя відображаються за допомогою ліній, тональних співвідношень, кольорових поєднань, форм і ритмів. Образотворче мистецтво поділяється на окремі види, кожен з яких має специфічну мову.

Запитання до класу.

Які види образотворчого мистецтва ви знаєте? (живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво, дизайн).

4. Мотивація навчальної діяльності.

Діти, ви любите казки? А чи багато ви їх знаєте? Сьогодні я розкажу вам ще одну – про предмет, що лежить у вас в пеналі. Відгадайте загадку:

Він чудовий помічник

Оленці, Колі, Тані,

Петрусику і Валі.

І всім-всім діткам на кінець

Вкрай потрібний (олівець).

В одному простому Олівці жили-були дві сестриці – Лінії, одна тонка, ледь помітна, інша – жирна і чітка, братик Штрих і зовсім маленька сестриця Крапка. І хоч вони жили однією сім’єю, всі були різні і, ясна річ, призначення мали не однакове. Проте вони цього не знали, а тому з’являлися з Олівця, коли їм заманеться. Виходила велика плутанина. Олівець зовсім було втратив голову, та, на щастя, зустрів Гумку. Розповів їй про свою біду, а Гумка й каже: «Я тобі допоможу. Тільки-но з’явиться не та лінія, я Ії одразу ж витру».

Почули ту розмову сестрички Лінії, Штрих і Крапка, злякалися Гумки та й перестали вискакувати з Олівця, коли їм заманеться, почали дотримуватися черги. Тонка, ледь помітна Лінія з’являлася, коли потрібно було розмістити на аркуші малюнок, виконати начерк загальних обрисів зображуваного предмета, намітити пропорції тощо або ж показати на малюнку предмети, що йдуть углиб. Жирна і чітка, навпаки, висувала їх на передній план. Штрих залишав свої короткі сліди, коли потрібно було передати найтонші тональні відношення малюнка, а Крапка з’являлася, щоб створити враження лаконічності, стислості, закінченості, наближеності. Так Гумка допомогла Олівцю привчити Лінії, Крапку, Штрих до порядку. Сьогодні ми перевіримо, хто живе у наших з вами Олівцях.

5. Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні ви спробуєте створити композиції за вибором: «Ботанічні замальовки», «Тендітна квітка», «Осіння гілочка» за допомогою графічних зображальних засобів, а саме: точок, ліній, штрихів.

ІІ . Основна частина

1. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя

Одним із найпоширеніших видів образотворчого мистецтва є графіка. Слово «графіка» - похідне від грецького «графо» - «креслю», «пишу», «малюю». Графіка включає малюнок, виконаний олівцем, пензлем, вуглиною на папері, картоні або друковані художні твори, що ґрунтуються на малюнку. Отже, основні графічні техніки – це простий та кольорові олівці, фломастери, ручки, крейда, пастель, сангіна (слайд 2).

1. Історія виникнення графічного мистецтва.

Графіка є одним із найстаріших видів образотворчого мистецтва – пригадайте наскельні малюнки первісної людини (слайд 3).

Графіка розвивалась паралельно зі скульптурою, декоративно-прикладним мистецтвом. Як самостійний вид мистецтва вона сформувалася на межі 15-16 ст. Спочатку термін «графіка» використовувався тільки щодо письма та каліграфії. Нове значення він одержав у кінці 19 – на початку 20 ст. у зв’язку з бурхливим розвитком промислової поліграфії, яка дала можливість створювати малюнки у великій кількості за допомогою друкарських машин. Згодом, у процесі історичного розвитку, в графіку почав проникати колір, і ми вже до неї відносимо рисунок, виконаний кольоровою крейдою, пастеллю, кольорову графіку, кольорову гравюру.

2. Види графіки в залежності від техніки виконання:

- лінійна - основну роль відіграє лінія;

- силуетна – основну роль відіграє силует об’єктів;

- тонова – основну роль відіграє тон;

- світлотіньова – основну роль відіграє розмежування світла та тіні (слайд 4).

3. Види графіки.

За призначенням розрізняють станкову, книжкову, прикладну, плакатну графіку та гравюру.

Станкова графіка включає твори, які виконуються автором самостійно вручну. Ці твори можна побачити на виставках, у музеях. Вони можуть бути призначені й для прикрашення інтер’єрів і громадських будинків.

(слайд 5).

Книжкова графіка об’єднує твори, основне призначення яких – оформлення книжок.

Твори прикладної графіки – це вітальні листівки, календарі, марки, етикетки на різних упаковках, дипломи, грамоти тощо.

Плакатна графіка об’єднує твори, виконані з агітаційною, рекламною та навчальною метою.

Поширеною в графіці є техніка гравюри, тобто друкування відбитків з рисунка, вирізаного на якійсь друкарській формі (площині) з певного матеріалу.

4. Засоби виразності графіки.

Графіка має свої засоби, тобто мову – це лінії, штрихи, крапки та плями. Мовою графіки розповідають нам про навколишній світ і первісний художник, і середньовічний каліграф, і дитина, яка малює на асфальті, і митці минулого й сучасного.

Роздивіться, як лінія допомогла художникові Анрі Матіссу створити образ зосереджено-замріяної прекрасної жінки (1), а М.Мітурич використав різкі короткі світлі й темні штрихи, особливо виразно зобразивши очі портретованого, які пильно вдивляються в нас (2); як за допомогою різноманітних крапок художник Поль Синьяк передав сумний пейзаж з розхлябаними від дощу дорогами, якими важко і повільно пересуваються люди (3); як митець В.Сєров майже рваними нечіткими плямами зобразив пару запряжених коней, що зупинились, стомлені дорогою (4) (слайд 6).

5. Виражальні можливості ліній.

Лінія в роботах художників-графіків відіграє велику роль. И тому об’єкти, розташовані на задньому плані, ми зображуємо тонкою лінією, на середньому – товстішою, з більшим натиском на олівець чи пензлик. Найтовстіша лінія буде у вас на передньому плані.

Лінія – це інструмент, за допомогою якого ви можете передати свою душу, переживання. Вона теж жива – від руху вашої руки. Але не забувайте про те, що в природі не існує прямих об’єктів, площин, тому на вашій роботі не повинно бути рівномірних за товщиною та прямих ліній.

Лінія у малюнку – це основний виражальний засіб. Вона передає обрис будь-якої форми. А виразність малюнка залежить від характеру проведених ліній, тобто її товщина, насиченість і напрямок.

У тоновому малюнку такими виражальними засобами є штрих, крапка, пляма.

Створювати ми будемо художній графічний малюнок, що є основою образотворчого мистецтва, який може бути як самостійний малюнок, а може стати малюнком під фарби для живопису. Ми будемо виконувати малюнок лініями одного чи різних кольорів.

Які ж бувають лінії за напрямком проведення? Розгляньте їх (слайд 7).

Горизонтальні – символізують простір, тишу, спокій, гармонію.

Вертикальні - передають прагнення вгору, ріст, урочистість.

Ламані гострокутні, чіткі - асоціюються з агресією, хаотичністю, страхом, злом, погрозою (слайд 8).

Спіральні – характеризують обертаючі рухи, розвиток.

Хвилясті – виражають рух різної швидкості, розвиток (слайд 9).

Висхідні, або активні – асоціюються з надією, злетом, підйомом.

Нисхідні, чи пасивні – виключають почуття нестабільності, суму, туги, безсилля (слайд 10).

Виразна лінія – різноманітна по товщині, щільності олівця, тональності.

Невиразна лінія – в’яла, суха, штрихувата, несмілива (слайд 11).

2. Практична робота.

Завдання: Пофантазуйте і мовою графіки (лініями, плямами, крапками, штрихами) створіть композиції за вибором: «Ботанічні замальовки», «Тендітна квітка», «Осіння гілочка» (слайд 13). В запропонованому завданні ви виступаєте в ролі творців краси.

Для роботи використовуйте олівці та фломастери.

(Учні працюють, звучить музика П.І.Чайковського «Осіння пісня»)

Якість роботи буде залежати від вміння проводити лінії на аркуші паперу. Лінію потрібно проводити відразу одним рухом, не зупиняючись без потреби. Якщо в тебе лінія не дуже чітка, то попрацюй над вправами для руки. Для цього прикріпи на вертикальній площині лист паперу і одним махом витягнутої руки проводь всі види ліній, які ти вивчив сьогодні. При цьому не слідкуй за порядком. Коли завершиш свої вправи, не викидай лист в урну, а зверни на нього увагу, можливо ти там знайдеш якісь образи, які ненароком в тебе вийшли. Прорисуй їх і привітай себе з першим творчим доробком.

ІІІ. Заключна частина

1. Підсумок уроку.

(Перевірка робіт учнів, оцінювання, аналіз, демонстрація кращих робіт, оформлення стенду «Міні-вернісаж»).

Відповісти на запитання:

- Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?

- Що таке графіка?

- Чим відрізняється графіка від живопису?

- Які види графіки вам знайомі?

Назвіть основні виражальні засоби графіки

2. Домашнє завдання.

· Підготовка до наступного уроку. Спостереження за явищем природи - дощем, підбір мистецьких творів до наступного уроку.

3. Приведення в порядок робочого місця.

4. Завершення уроку.

Тема уроку: Графіка. Види графіки. Монотипія.

Мета уроку: формувати поняття про графіку як лаконічну мову образотворчого

мистецтва; дати поняття про види графіки; ознайомити з шедеврами графічного мистецтва; розвивати уміння працювати графічними матеріалами, удосконалювати графічну техніку; виховувати акуратність, точність.

Тип уроку: комбінований.

Техніка виконання: монотипія (акварель)

Методи навчання: інформаційно-рецептивний (пояснювально-ілюстративний), репродуктивний (відтворюючий).

Форма організації: урок, виконання вправ та творчої роботи – фронтальна.

Терміни і поняття: графіка, гравюра, ліногравюра, ксилографія, офорт,

літографія, монотипія.

Обладнання:для вчителя — комп’ютер, репродукції картин;

для учнів — альбом, підручник, простий олівець, фарби, листочки,картопля.

Візуальний ряд: Репродукції творів Г. Нарбута, Т.Г. Шевченка, аудіо запис українських народних пісень.

Міжпредметні зв’язки: українська література, трудове навчання

Хід уроку

І. Організація класу.

Продзвенів дзвінок,кличе на урок

Ось і ми часу не гаймо-урок образотворчого мистецтва починаймо.

Фарби,пензлі приготуйте,красу і радість тут відчуйте.

ІІ. Створення емоційної атмосфери.

Діти, мистецтво – це джерело добра і краси. Давайте посміхнемося один одному, подаруємо друзям та нашим гостям хороший настрій. Особисто я хочу побажати вам сьогодні бути впевненими, працьовитими уважними та охайними. Бажаю вам УСПІХУ.

Девіз уроку. Ми – художники, митці. Ми – таланти і творці!

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Інтерактивні методи:“ Знайдіть помилку”, «Доповніть речення».

Вчитель. Перевіримо знання, які ми вже отримали на попередніх уроках. Гра «Знайдіть помилку». Осінній вітерець повіяв і змінив підписи під картинами та кольорами . Допоможіть все виконати правильно. (2 учні виконують)

А ми з класом перевіримо правильність речень.

1.Малюнок , виконаний засобами кольору називається графічним. Так чи ні?

(Відповіді дітей). Звичайно ні, це живописний малюнок. 2. Різке протиставлення кольорів це- (Контраст). 3. Графіка має свої засоби, тобто мову?( Так– це лінії, штрихи, крапки та плями.) 3. Найбільш поширеним графічним матеріалом є: (простий олівець).

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Вчитель: В якому виді мистецтва найбільше працюють олівцем? Графіці.

V. Повідомлення теми і мети уроку.

То яка тема нашого уроку – «Графіка. Види графіки. Монотипія». Сьогодні ми ознайомимось з її видами, жанрами та основними зображальними засобами графіки.

На сьогоднішньому уроці ми розглянемо які графічні методи і прийоми можна застосовувати при виконанні роботи. Оцінювання вашої діяльності буде відбуватися за такими параметрами: активність, акуратність в роботі та фантазія.

VІ. Вивчення нового матеріалу

1. Історія виникнення графічного мистецтва.

Графіка є одним із найстаріших видів образотворчого мистецтва – пригадайте наскельні малюнки первісної людини. (Показ графічних малюнків первісної людини). Графіка розвивалась паралельно зі скульптурою, декоративно-прикладним мистецтвом. Як самостійний вид мистецтва вона сформувалася на межі 15-16 ст. Спочатку термін «графіка» використовувався тільки щодо письма та каліграфії. Нове значення він одержав у кінці 19 – на початку 20 ст. у зв’язку з бурхливим розвитком промислової поліграфії, яка дала можливість створювати малюнки у великій кількості за допомогою друкарських машин. Згодом, у процесі історичного розвитку, в графіку почав проникати колір, і ми вже до неї відносимо рисунок, виконаний кольоровою крейдою, пастеллю, кольорову графіку, кольорову гравюру. [C2] Засоби виразності графіки-пляма,силует,контур.

2. Види графіки. За призначенням розрізняють станкову, книжкову, прикладну, плакатну графіку та гравюру.

Станкова графіка включає твори, які виконуються автором самостійно вручну. Ці твори можна побачити на виставках, у музеях. Вони можуть бути призначені й для прикрашення інтер’єрів і громадських будинків. [С 3]

Книжкова графіка об’єднує твори, основне призначення яких – оформлення книжок. [C 4]

Твори прикладної графіки – це вітальні листівки, календарі, марки, етикетки на різних упаковках, дипломи, грамоти тощо. [C 5]

Плакатна графіка об’єднує твори, виконані з агітаційною, рекламною та навчальною метою. [C 6]

3. Графічні техніки. Поширеною в графіці є техніка гравюри, тобто друкування відбитків з рисунка, вирізаного на якійсь друкарській формі (площині) з певного матеріалу. Гравюра - це вже цілком професійний вид графіки. Специфічні особливості гравюри полягають у її тиражності, тобто в можливості одержувати значне число рівноцінних відбитків, а також у її своєрідній стилістиці, зв'язаної з роботою, у більш-менш твердих матеріалах. У залежності від того, які частини дошки покриваються фарбою при печатці, розрізняють опуклу і заглиблену гравюри. [C7]

Ліногравюрою називається опукла гравюра на лінолеумі («чи на подібних з ним полімерно-пластичних матеріалах), по техніці виконання близька до ксилографії. Лінолеум - благодатний матеріал для будь-яких творчих задумів. Ліногравюра так само, як і гравюра на дереві, виконується, як правило в чорно-білій манері. І щоб краще уявити собі готову гравюру попередній начерк-ескіз робиться чорною тушшю. [C 8]

Ксилографія. Гравюра на дереві отримала назву ксилографії, від грецького слова «ксилос» (дерево). Існує два види гравюри на дереві: обріз (або подовжня) [C9] і торцева[C10]. Сам термін найчастіше позначає чорно-білу торцеву гравюру на дереві, набагато рідше - подовжню, яку прийнято називати гравюра «обріза на дереві». Кольорову гравюру так і називають: «кольорова гравюра на дереві». Офорт. Офорт включає безліч різновидів. Власне офорт - це зображення, нанесене на мідну або цинкову пластинку, покриту кислототривким грунтом темного кольору. Малюнок продряпуєтся голками різної товщини, після чого труять в кислоті. [C11]

Літографія. Літографія – гравюра, матрицею якої є поверхня каменя. Камінь гладко полірують і знежирюють. На нього спеціальною жирною літографічною тушшю або олівцем наноситься зображення. Після цього камінь обробляється кислотою і від того стає не чутливим до жирів. Далі камінь змочується водою, накочується фарба, що пристає тільки до раніше нанесеного малюнка. [C12]

Таланти яких митців проявились у графіці? (Повідомлення про Т.Г.Шевченка, Г.І.Нарбута) А техніка в якій ми будемо працювати називається - Монотипія.

Моноти́пія — це різновид графіки, виконаний шляхом малювання на гладкій поверхні, яка не поглинає фарби. Поверхня (або матриця) історично складається з мідної пластини для гравюри, але в сучасних умовах може використовуватись також цинк, скло, органічне скло тощо. Після нанесення малюнка він переноситься на лист паперу шляхом притискання, зазвичай з використанням друкарського верстату.

Монотипія дозволяє отримати унікальний відтиск; більшість фарби залишається на папері після притискання. Іноді можна зробити подальші відтиски, але вони істотно відрізнятимуться від першого і загалом вважаються нижчої якості. Другий відтиск з тієї самої плати називається «привидом». Для прикрашання монотипового відтиску можуть використовуватися трафарети, акварельні фарби, розчинники, пензлі та інші засоби. Монотипії зазвичай виконуються спонтанно, без попереднього нарису. [C13]

VІІ. Практична робота.

Створення графічної композиції в техніці монотипія. Ст.29 підручника для 5 класу. Показ учнівських робіт.

Виконання малюнка у такій послідовності:

-- приготувати картоплю необхідного розміру,

-- прослідкувати, щоб зображення не було вирізане занадто мале або велике

-- розмішати фарбу з водою та нанести на поверхню естампу по контурам

малюнка,

-- перевірити, щоб фарба була добре зволоженою,

-- накласти на поверхню паперу, щільно притиснути,

-- на відтиску домалювати необхідні деталі.

VІІІ. Підсумок уроку. Опитування

1. Чи досягли ми сьогодні поставленої мети?

2. Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?

3. Що таке графіка?

4. Які види графіки вам знайомі?

5. Назвіть основні виражальні засоби графіки?

Колективний перегляд закінчених робіт, аналіз помилок.

Виставлення оцінок.

Технологія «Продовжіть речення».

Заключне слово вчителя.

Усі намагалися образно і реалістично вирішити свою роботу. А відчуття краси рідної землі залишиться з вами на все життя. Хай ця краса надихає вас на пошуки цікавих своєрідних мотивів. А графічне мистецтво вам допоможе у цьому. Це і буде вашим домашнім завданням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреєв П.К. «Графіка» К., 2007. 126 ст.

2. Володимирський Л.Д. «Графічне мистецтво», «Просвіта» К., 1995. 213 ст.

3. Железняк С.М., Ламонова О.В. – К., 2006. 160 ст.

4. Зоріна Є.С. «Чарівниця», «Уроки для малят» К., 1996. 115 ст.

5. Кузьменко О.Д. «Єклібрис об’єднує друзів» К., 1988. 29 ст.

Тема. Краєвид (пейзаж) як жанр графіки.

Мета. Узагальнення набутих знань про засоби виразності графіки: крапку, лінію, штрих, пляму; розширення знань про графіку як вид образотворчого мистецтва, видів пейзажу; розвиток умінь працювати з графічними матеріалами, удосконалення графічної техніки зображення, уяви, фантазії; виховання акуратності в роботі, спостережливості та любові до навколишнього світу. Створення пейзажної композиції засобами графіки.

Обладнання: матеріали: графічні засоби зображення (для учнів): папір формату А4, олівці, фломастери, ручки;

зоровий ряд: ПК, аудіозапис П.І. Чайковський «Пори року», репродукції графічних творів, виконаних у різних техніках і стилях (пуантилістичні, лінійні, силуетні та контурні зображення краєвидів: села, міста, моря, гір, рік, церков та ін.)

Методи та прийоми, що використовуються вчителем на уроці: бесіда, розповідь; демонстрація наочності: організація сприймання, стимулювання творчої діяльності учнів; порівняльний аналіз.

Види діяльності учнів на уроці: пізнавально-оцінювальна; сприймання; образотворча, групова, аналітико-синтетична; оцінювальна.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент( слайд 2)

Емоційний настрій класу – установка на успіх.

Душу і серце в роботу вкладати,

Кожну хвилину в труді бережи!

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів (слайд 3)

- Які види мистецтва ви знаєте?

- До якого виду мистецтва належать такі засоби виразності: крапка, лінія, штрих, пряма?

- Якими засобами виразності користуються художники-графіки?

- Назвіть жанри графіки. (слайд 4-8)

- Охарактеризуйте пейзажний жанр.

ІІІ. Робота над темою уроку

1. Вправи на розвиток творчої уяви

На партах перед кожним учнем лежить шматок мотузки (15 см), вчитель пропонує учням викласти з його допомогою фігуру равлика, лебедя, глечика, хмарки.

Вчитель:- Ми продемонстрували модель контуру. Контур – лінія , що окреслює силует предмета.

2. Дослідницька робота (слайд 9)

Повідомлення учня

Малюнок –– це найдавніший вид графіки, з нього і починається зародження образотворчого мистецтва. Найтрадиційнішим різновидом графіки й досі залишається малюнок. Витоки малюнку можна знайти у наскальному живописі неоліту, у античному вазописі, середньовічній мініатюрі. Основою для малюнку слугували вологий пісок, пласке каміння, волога глина. З часом малюнки перенесли на керамічні вироби і тканини. В Давній Греції головними виразними якостями графіки були лінії і силуети. З епохи Відродження малюнок набуває самостійного значення у формі ескізів, альбомних замальовок, етюдів, які виконуються із застосуванням багатьох засобів: олівця, вугілля, крейди, сангіни, пера, пензликів і різних сортів чорнил, туші, акварелі.

Ускладнення графіки йшло разом з винаходом нових фарб – акварелі, гуаші, пастелі, темпери. Хоча у використанні цих фарб певну роль відіграє колорит, а також можливість використання багатьох фарб, що не притаманно первісній графіці.

Вчитель: – Влітку ми всі милуємося чистим небом і захоплюємося чудернацькими малюнками, що створюються легкими хмаринками. Тут і коники, і дракони, фантастичні тварини, і казкові палаци.

Вправа 2. Вчитель пропонує з білого паперу змоделювати (методом «відривання») силуети коників чи інших тварин, iмiтуючи хмарки.

Вчитель: - Якщо бути спостережливим, то на кожному кроцi ми можемо спостерігати силуетні зображення, що створила сама природа (хмари, крони дерев i кущів, предмети у сутінках).

3. Слово вчителя

Пейзаж (від фр. – зображення природи) – жанр образотворчого мистецтва, який зображує природу, краєвиди міст і селищ.

Залежно від того, що саме зображено на картині, пейзажі поділяються на: міські, архітектурні, історичні, сільські, гірські, ландшафтні, морські (марини).

4. Перегляд демонстраційного матеріалу (слайд 10 - 11)

( З коментарем учителя)

5. Продовження розповіді

Художник, зображуючи пейзаж, завжди передає певний настрій. Саме тому пейзажі можуть бути веселими і сумними, ніжними і таємничими, урочистими і тривожними.

Отже, пейзаж – це твір мистецтва, який зображує природу будь-якої місцевості і який виражає думки і почуття художника.

Мабуть, ви помітили, що один і той же куточок природи виглядає по-різному влітку і взимку, вранці і вночі. Зображення пейзажу залежить від стану природи (пора року, пора дня) та настрою художника.

6. Споглядання творів мистецтва (слайд 12)

І.І.Шишкін «Кама» 1885 рік.

Бесіда за малюнком І.І. Шишкіна «Кама». Змістовний склад суто естетичної оцінки твору.

1. Власна інтерпретація сюжету (Що зображено на малюнку?) .

2. Опис місця події (Де це відбувається?).

3. Визначення головного предмета, явища у композиції, емоційного стану зображення або інших якостей (Що або хто знаходиться в центрі? Які явища, події, предмети?).

4. Визначення другорядних персонажів (подій, предметів), їх ролі у творі.

5. Словесний опис представлених явищ або подій.

6. Аналіз композиційного вирішення (наявність композиційного центру), плановість (доцільність виділення планів), розміщення та підпорядкованість деталей, тощо.

7. Відповідність реальності (фантастичне чи реалістичне зображення).

8. Оцінка колірного вирішення (визначення колорит – в якій гамі кольорів).

9. Визначення жанру твору та аналіз художньої техніки виконання (Що зображено? Чим зображено – гуаш, акварель, олівець, туш, вугіль, пастель, сангіна, олійні фарби).

10. Констатація образності твору (Виявлення художнього образу).

11. Аналіз загального настрою твору.

12. Висловлення особистого враження від твору (Що ти хочеш змінити в малюнку?).

7. Словникова робота (слайд 13)

Силует – площинне однотонне зображення постаті або предмета, форма яких зарисовується тільки контуром. Звичайно силует виконується чорною тушшю на білому, витинається з темного паперу й наклеюється на ясне тло (може бути й навпаки).

Графіка – це вид мистецтва, назва якого походить від грецького слова, що в перекладі означає "пишу, дряпаю, малюю". Основним засобом створення художнього образу у графіці виступає найпростіший для людини спосіб відтворення побаченого – лінія, штрих, які творять контур предмету або фігури.

Пейзаж – жанр в образотворчому мистецтві, в якому об'єктом зображення є природа.

8. Динамічна пауза (слайд 14)

Щось не хочеться сидіти,

Треба трошки відпочити.

Руки — вгору, руки — вниз,

На сусіда подивись.

Руки — вгору, руки — в боки,

І зроби чотири скоки.

Руки вище підніми,

Розведи їх в боки,

Гучно плесни кілька раз,

За роботу — все гаразд!

9. Постановка практичних завдань

Кожен із вас приніс на урок свої улюблені графічні засоби зображення. Сьогодні ви зможете максимально ними скористатись та ще й поділитися радістю зі своїми товаришами від роботи з олівцями, фломастерами, ручками, бо працюватимете у групах, які зараз визначите.

Завдання

Створення пейзажної композиції засобами графіки (слайд 15)

10. Робота в групах (слайд 16)

1 група – виконує гірський пейзаж;

2 група – виконує морський пейзаж;

3 група – виконує міський пейзаж;

4 група – виконує сільський пейзаж.

В кожному з видів пейзажів можуть використовуватись різні засоби виразності графіки.

IV. Практична робота (слайд 17)

1. Виконання тренувальних вправ на окремому аркуші паперу.

2. Створення графічної композиції.

- вибір формату (вертикальний, горизонтальний)

- визначення характерного краєвиду;

- визначення лінії горизонту (високий, низький і ін..)

- виділення головного в композиції (розміром, контрастністю);

- динаміка, статика;

- створення образу.

Учитель надає індивідуальну консультацію дітям в процесі роботи

Під час практичної роботи звучить аудіозапис П. Чайковського «Пори року»

V. Підсумок уроку

1. Оцінювання робіт

Кожна з груп після завершення роботи закріплює свій різновид краєвидів на дошці. Учні розглядають виконані у групі роботи, обирають найкращі та презентують їх коментарями щодо правильності виконання, оригінальності створення образу.

2. Аналіз та оцінення учнівських малюнків.

3. Прибирання робочих місць.

VI. Домашнє завдання.

Систематично спостерігати за пейзажами в різні пори року і вчитися їх аналізувати.

Віднайти в навколишньому середовищі або у творах мистецтва образи дивовижних дерев, які вас чимось зацікавили.

Список використаної літератури

1. Жива вода. – 2001.– № 6.

2. Масол Л. Методика навчання мистецтва в основній школі: методичний посібник для вчителів – К.: Шкільний світ, 2012.

3. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва. – К.: Освіта України, 2010.

4. Уроки образотворчого мистецтва: 5 – 7 класи/ упорядник: Л. Шелестова, О.Гайдамака. – К.: Шк. світ, 2010.

5. Шкільний світ. –2000.–№ 4.

6. http://gallerix.ru/pic/_EX/2037947957/838034057.jpeg

Тема: Основні правила композиції та вибір формату аркуша. Вправи на зображення образів дерев. Композиція «Диво дерево».

Мета: Закріпити знання учнів про основні правила композиції та вибору формату аркуша. Навчити виявляти та зображувати різні форми дерев, їх характер, будову, взаємозв’язок частин, розвивати навики роботи з різними графічними матеріалами. Розвивати спостережливість, естетичні смаки учнів. Виховувати любов до природи, рідного краю.

Обладнання: ПК, аудіозапис музики А.Вівальді з циклу «Пори року».

Поняття та терміни: композиція, образ.

Види діяльності учнів на уроці: пізнавально-оцінювальна: сприймання; образотворча, групова, аналітико-синтетична; оцінювальна.

Тип уроку: комбінований.

Техніка виконання: графіка.

Хід уроку

I. Організаційний момент (слайд 2)

Щоб урок минув не марно,

Працювати треба гарно.

Друзі, гуртом посміхнемось,

До роботи всі візьмемось!

Вправа «Очікування»

- Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

II. Актуалізація опорних знань учнів (слайд 3)

Згадаймо: що ми знаємо про графіку та графічні техніки? (слайд 4)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

- Діти які ви знаєте дерева? (верба, липа, тополя, дуб, граб, клен…)

- А чи може бути сумне дерево? (Так, верба)

- А чи може бути радісне дерево? (Так клен, калина…)

IV. Повідомлення теми і завдання уроку

Сьогодні ми навчимось правильно вибирати формат аркуша і зображувати на ньому дерева.

V. Робота над темою уроку

1. Розповідь вчителя

Розміщення зображення на аркуші. З цього етапу починається виконання малюнка. Важливо розмістити зображення так, щоб весь аркуш «працював» на кращу і більш виразну передачу натури. Зображення предмета щодо листа паперу не повинно бути занадто маленьким або занадто великим. Його також не слід зміщувати в будь-який бік. Вірно скомпонований на аркуші паперу малюнок повинен займати приблизно його середню частину.

Робота з таблицею (слайд 5)

Один японський філософ сказав :

«Щоб намалювати дерево – треба деревом себе відчути.»

2. Інтерактивна гра «Пантоміма»

Діти мають зобразити дерево, яке називає вчитель.

Проміжний підсумок

Отже, якщо уважно придивитися, то ми побачимо, що як і людина, кожне дерево має свій характер, будову, якісь індивідуальні особливості і форми. А також воно може бути самотнім і хворим, веселим і чарівним.

3. Розповідь вчителя

Подивіться уважно на дерево за шкільним вікном. Скільки сил кожне із них витрачає у боротьбі за сонце. Спробуйте намалювати силуети дерев так, щоб глядачі не змогли переплутати, клен це чи тополя.

4. Особливості зображення природних форм

1.Усі рослини мають спільні елементи будови (коріння, гілки, стебло або стовбур)

2. По-різному розташовуються гілки, що ростуть вгору або похилені донизу, стовбур видовжений чи кремезний.

3. Підкреслює характер дерева та його вік фактура кори (гладкість, шорсткість, рельєфність).

Вивчаючи різні за характером будови дерева та зображуючи їх, можна створити особливо виразні образи.

5. Перегляд демонстраційного матеріалу (слайд 6)

З коментарем учителя

6. Прослуховування віршів (слайд 7 – 8)

І. Кульська «Верба» М. Пригара “Могутній дуб”

Над водою, на горбі, Могутній дуб, прадавній дуб

Любо, весело вербі. Стоїть побіля яру.

Довгі коси розпускала, Розкинув свій листатий чуб,

у ставочку полоскала, Чолом торкає хмару.

Не потрібен гребінець, Старече згорблене гілля,кора немов сталева

Їх розчеше вітерець. Із лісу дідові здаля вклоняються дерева.

7. Споглядання творів мистецтва (слайд 9)

Графіка Сергія Меркулова «Поле», 2011

Бесіда за репродукцією картини

Змістовний склад суто естетичної оцінки твору.

1. Власна інтерпретація сюжету ( Що зображено на картині?) .

2.Опис місця події (Де це відбувається?).

1. Визначення головного героя, його емоційного стану або інших якостей (Що або хто знаходиться в центрі? Які явища, події, предмети?).

2. Визначення другорядних персонажів ( поділ, предмети), їх роль у творі.

3. Опис представлених явищ або подій ( Словесний опис картини).

4. Аналіз композиційного вирішення ( наявність композиційного центру), плановість ( доцільність виділення планів), розміщення та підпорядкованість деталей, тощо.

5. Відповідність реальності ( фантастична чи реалістична).

6. Оцінка колірного вирішення (визначення колориту картини: в якій гамі кольорів).

7. Визначення жанру твору та аналіз художньої техніки виконання (Що зображено? Чим зображеної - гуаш, акварель, олівець, туш, вугіль, пастель, сангіна, олійні фарби).

10. Констатація образності твору (Виявлення художнього образу).

11. Аналіз загального настрою твору.

12. Висловлення особистого враження від твору (Що ти хочеш змінити в картині?) 8.Розгадування загадок(слайд 10)

Гарне дерево міцне, Плаче красуня над річкою,

Листя різьблене, рясне. Пов’язала б коси стрічкою,

А на гілочках крилатих Та вітер весь час налітає

Буде жолудів багато. Та коси мої розплітає.

(Дуб) (Верба)

Товстий стовбур, пишні віти, Стовбур рівний, як колона,

Наче свічки, білі квіти.                            А листочки, як корона.
А плоди, як їжачки,                                 Влітку листячко зелене,
Носять з голок піджачки.                        А як осінь – то червлене.

( Каштан) (Клен)

                            Рясно в липні зацвітає,
                            Дуже гарний запах має,
                            Цвітом від хвороб лікує,
                            Щедро медом нас частує

(Липа)

Метод «Мозковий штурм»

- який характер у дерев? (слайд 11)

Висновок

- на кого схожі дерева? ( слайд 12 - 13)

Висновок

9. Схема зображення дерев та їх форми (слайд 14)

- колоновидна, - пірамідальна, - овальна,

- кулеподібна, - плакуча, - розлога.

10. Педагогічний малюнок

1. Вибір формату малюнка;

2. Композиційне вирішення;

3. Вибір певного дерева, розкриття його характеру.

11. Засоби виразності графіки (слайд 15)

Художник – графік може виконати малюнок олівцем, кульковою або гелевою ручкою, пером, тушшю. Ці графічні матеріали залишають на папері лише лінії. Але ж якими виразними вони можуть бути!

Характер лінії залежить від сили натискання на олівець, перо, ручку.

Штрихами можна передати як площинні так і об’ємні предмети. Штрихи повинні виявляти і підкреслювати форму.

12. Пальчикова гімнастика (слайд 16)

Вихідна позиція.

Пальці обох рук зібрані пучкою і стикаються кінчиками.

“Надуваємо кульку”: придати пальцям таке положення, яке буває, коли руки тримають м’ячик або кульку.

“Кулька лопнула”: пальці повертаються у вихідну позицію.

Пружну кульку я надму,

Мотузочок зав’яжу.
Ну а потім її здму,
Всім цей фокус покажу.

VI. Практична робота (слайд 17)

Діти виконують дерева з різними характерними особливостями. Вчитель надає індивідуальну допомогу.

Поділ на групи. Виконання завдання у групі:

1 група – «сумне» дерево,

2 група – «сильне» дерево,

3 група – «струнке» дерево.

Під час роботи звучить аудіо запис музики Вівальді (слайд 18, 19)

VII. Підсумок уроку

- Чи досягли ви того, чого очікували?

1.Аналіз та оцінювання робіт

2. Прибирання робочих місць

VI. Домашнє завдання.

Список використаної літератури

1. Ластовенятко: Вірші, оповідання, казки/ Упор.: Н. Кир’ян – К.: Веселка, 1995

3. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва. – К.: Освіта України, 2010.

4. Самоцвіти: Вірші педагогів України. У 2–х кн. Кн.1. –К. :Молодь, 1996

5. Уроки образотворчого мистецтва: 5 – 7 класи/ упорядник: Л. Шелестова, О.Гайдамака. – К.: Шк. Світ, 2010.

6. Шкільний світ. –2001.–№ 21.

Тема. Анімалістичний жанр. Начерки тварин.

Мета: ознайомити з анімалістичним жанром, професією художника-анімаліста; формувати композиційні вміння відтворювати рівновагу, цілісність, знаходити ритм; розвивати інтерес до творчості художників-анімалістів; виховувати любов до оточуючої природи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Техніка виконання: графічні техніки.

Обладнання: для вчителя — репродукції та фотографії творів художників і скульпторів-анімалістів, схеми із зображенням скелетів птахів, тварин і людини; для учнів — альбом, простий олівець, гумка, вугіль, словник для запису термінів з образотворчого мистецтва.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II.Повідомлення теми уроку

III.Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Сьогодні ми познайомимось з одним дуже різноманітним жанром образотворчого мистецтва — анімалістичним і творчістю багатьох художників і скульпторів-анімалістів й самі спробуємо свої сили в ролі художника-анімаліста.

IV. Пояснення нового матеріалу

Розповідь учителя.

Анімалістичний жанр — це різновид образотворчого мистецтва, Що зображує тварин. Митців, які спеціалізуються в цьому жанрі, називають анімалістами. (Учні роблять запис у словниках з образотворчого мистецтва.)

Зображення тварин можна зустріти в живопису, скульптурі графіці, декоративно-прикладному мистецтві, ілюстраціях д книг. Відомі імена багатьох художників і скульпторів-анімалістів О. Барщ, О. Лаптєв, П. Чистяков, Н. Кардовський, П. -Клодт, Є. Лан сере, В. Ватагін, Є, Чарушин. (Учитель демонструє репродукції ж фотографії їхніх творів.) В ілюстраціях до казок, байок тварин част «олюднюють», тобто наділяють людськими рисами, зображують у костюмах. (Учитель демонструє репродукції творів Є. Рачева Ю. Васнєцова.)

Художники-анімалісти завжди намагалися не тільки зобразити тварину реалістично (для цього вивчали її анатомію), а й передати її внутрішній світ.

Один із найвідоміших художників-анімалістів Василь Олексійович Ватагін вважав, що недостатньо передати зовнішню схожість зображуваної тварини з натурою, необхідно пізнати всю складність характеру тварини. Спостережлива людина помітить «пихатість гордовитого лева, «благородність» вірного собаки.

Художники-анімалісти вивчають тварин із записником і олівцем у руках, роблять дуже багато начерків. Це розвиває спостережливість і гостроту зору, уважність, швидкість рук, уміння точно схоплювати головне і відкидати свідомо другорядне.

Починати робити начерки краще всього з нерухомої натури — опудала. Це дає змогу вивчити натуру і не поспішаючи, конструктивно виконати малюнок: дотримуючись анатомії скелета; передати рухи, пропорції фігури, забарвлення, добре закомпонувати зображення.

Робота зі схемами.

Учні аналізують форму і конструкцію скелетів птахів, тварин і людини і відзначають, у чому їхня схожість і відмінність.

Робота над формуванням навичок і вмінь.

Учитель показує на дошці варіанти композицій у різних форматах (вертикальний, горизонтальний, квадратний).

У словник з образотворчого мистецтва учні записують послідовність роботи над начерком:

1. Намітити рух хребта.

2. Намітити голову.

З Зобразити кінцівки.

4. Опрацювати деталі й передати фактуру.

V. Практична робота

Учні виконують начерк опудала качки-селезня олівцем або вуглем.

VI. Підсумок уроку

Учитель аналізує роботи учнів, у заключному слові відзначає особливості начерку.

VII. Домашнє завдання: — альбом, простий олівець, гумка, дощечка для ліплення, пластилін або солене тісто, стека.

Тема: Графіка та засоби виразності. Пляма, силует, контур. Виявлення характеру форми предметів.

Практичне завдання: «Дерева – силуети».

Мета: Дати поняття про силует як виразник форми предмета.

Розвивати знання з основ композиції, відчуття рівноваги на площині при створенні плями як виражального засобу силуетного малюнка.

Навчати учнів створювати узагальнений образ форми предмета і фону, передавати пластичну виразність силуетної форми. Розвивати естетичне сприйняття світу, вміння знайти прекрасне в оточуючому світі, бачити красу форми в природі та мистецтві.

Обладнання:

Для вчителя: репродукції картин художників: Г.Нарбута, Є. Круглікової, М.Ільїна; дитячі роботи, визначення слова «силует», таблиці з видами образотворчого мистецтва, зразки різних видів силуетів дерев.

Для учнів: альбоми, олівці, гумки, туш, гуаш, пензлі, акварель, словник для записів термінів, роздатковий матеріал з різними формами дерев.

І. Організаційний момент

Привітання, перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Пригадати види образотворчого мистецтва.

- Пригадати жанри образотворчого мистецтва.

- Пригадати, що таке графіка, її виражальні засоби.

ХІД УРОКУ

ІІІ. Повідомлення теми та завдань уроку

ІV. Пояснення нового матеріалу

Розповідь вчителя: Коли увечері ми йдемо вулицею і десь зі сторони падає світло, ми бачимо свою тінь, також можна побачити тінь будинку, дерева. Будь-якого предмета, то ми говоримо, що бачимо не лише людину, дерево, дім, але і їх СИЛУЕТИ.

- Що ж таке силует?

Силует — площинне однотонне зображення постаті або предмета, форма яких зарисовується тільки контуром. Звичайно силует виконується чорною тушшю на білому, витинається з темного паперу й наклеюється на ясне тло (може бути й навпаки).

Розповідь вчителя про виникнення силуету – як виду графічної техніки.

Інколи трапляються події, здатні змінити життя однієї людини, але є випадки, що змінюють життя багатьох людей. Саме такий випадок стався колись у Франції з одним художником. Жив він у злиднях. І ось одного разу він вирішив написати листа генеральному контролеру держави Етьєну де Силуету і попросити у нього допомоги. І тільки-но він вивів його прізвище, як перо зробило кляксу. На одну лише мить художник зажурився, а потім його рука швидко перетворила кляксу на тінь, яка ніби впала на папір від постаті міністра фінансів. Лист так і не був написаний, але малюнок міністр все ж отримав. А згодом подібні до нього контурні зображення стали все частіше з'являтися, і називали їх "силуетами". Потім так назвали вид графічної техніки в образотворчому мистецтві, яка давала пласке однотонне зображення фігур і предметів.

(демонстрація портрету Етьєна де Силуета ХVІІІ ст.)

Згодом у цій техніці почали працювати художники-графіки. Із де якими із них ми зараз познайомимось.

(демонстрація картин художників-графіків)

За допомогою ліній і плям художник-графік передає свої думки й
почуття. Хоча, порівняно з живописом, у графічних творах обмежена кількість фарб, але вони мають перевагу у виразності, чіткості зображень. Художник-графік може виконати малюнок олівцем, пером і т.д.

Підведення підсумків: Силует виконується тушшю на світлому фоні чи білими фарбами на темному фоні, а також силуетні зображення можна вирізати з паперу. Дотримуючись чіткості контуру предмета.

- За допомогою якого виражального засобу створені роботи художників-графіків? (за допомогою – ЛІНІЙ, ПЛЯМИ).

Бесіда з учнями:

Ми з вами вивчали, що лінія може змінювати настрій, передавати характер зображуваного. Зверніть увагу на різні породи дерев, які ви бачите на дошці, а особливо на будову їх гілочок. Кожна порода дерев, як і кожне дерево зокрема, має свою будову стовбура, гілок і листя. Так у дуба стовбур росте зазвичай прямо і підтримує багато тяжких гілок, які тягнуться врізнобіч; нижні гілки відхиляються донизу. У берези стовбур стрункий, тонкі гнучкі гілки, що легко згинаються, чорні плями контрастно виділяються на світлій корі.

Характер руху стовбура та гілок дерев краще побачити взимку.

(Порівнюємо картини дерев, в залежності від пори року). Обговорення.

V. Педагогічний малюнок вчителя

ПОЕТАПНІСТЬ роботи

- Лінія горизонту

- Композиційний центр (намічаємо верх, низ)

- Промальовуємо основні контури

- Переходимо до роботи тушшю або гуашшю.

VІ. Практична діяльність учнів

Вчитель здійснює контроль над роботою учнів, виправляє типові помилки учнів демонструючи їх на дошці, наголошує про основні етапи роботи, а також про характерні особливості дерев.

VІ. Підведення підсумку уроку

- Що нового ви дізнались?

- Над яким видом образотворчого мистецтва працювали?

- З якими художниками познайомились?

Вправа на увагу

- Силует – це об’ємне, багатоколірне реалістичне зображення? (Ні)

- Силует – це однотонне зображення фігур та предметів суцільною

плямою, що нагадує їх тінь? (Так)

VІІ. Оцінювання

Виставковий-вернісаж

Домашнє завдання

Поспостерігати за силуетами дерев та за хмарками на небі.

Пояснення, щодо наочного матеріалу.

Малюки дерев, силуетні пейзажі, твори художників роздрукувати на окремих аркушах формату А-4. твори художників попідписувати.

Розробки уроків для 6 класу

Тема. Вірні друзі людини. Ліплення собаки за уявою.

Мета. Розширити поняття про роль собаки в житті людини; удосконалювати навички роботи з пластиліном; розвивати уміння правильно застосовувати прийоми ліплення, визначати форму і пластику окремих частин будови тварин( тулуба, голови, лап, вух, хвоста) і відтворювати її образ у ліпленні; розвивати дрібну моторику рук, образне мислення , відчуття пластики та форми; виховувати інтерес до ліплення, охайність під час роботи, дбайливе ставлення до тварин.

Обладнання. Пластилін, стеки, дощечки, серветки, клейонки на столи, ілюстраціі тварин, картки зі словами, магнітофон, проектор, презентація.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Стали, діти, підтягнулись,

Гостям щиро посміхнулись.

На урок увагу не забудьте взяти,

Сіли всі рівненько, починаємо працювати.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Бесіда за питаннями.

- Які види образотворчого мистецтва ви знаєте? (Графіка, живопис, архітектура, скульптура.)

- А що таке скульптура? ( Це вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну форму і виконуються з твердих або пластичних матеріалів.)

- Які матеріали використовують для виготовлення скульптур? (Глина, пластилін, гіпс, віск тощо).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Шматок пластиліну на парті дрімає,

І чим він стане, ніхто не знає.

Чи квіткою, що радує всіх нині,

Чи пташкою у гіллі на калині.

Ви потрудіться добре всі, будь ласка,-

Наступить диво, оживе прекрасна казка.

- Люди якої професії роблять казку зі шматка пластиліну?

- Так, скульптори.

- Кожен із вас сьогодні стане скульптором і власноруч оживить шматок пластиліну, який стане чарівним, адже буде зігрітий теплотою ваших рук.

ІV. Оголошення теми і завдань уроку.

- Тема уроку « Вірні друзі людини».

- Завдання уроку:

1. Розширити поняття про вірних друзів людини.

2. Удосконалювати навички роботи з пластиліном.

3. Розвивати дрібну моторику рук і уміння правильно застосовувати прийоми ліплення.

4. Визначати форму і пластику окремих частин будови тварини (тулуба, голови, лап , вух, хвоста) і відтворювати її образ у ліпленні.

5. Виховувати інтерес до ліплення, охайність під час роботи, дбайливе ставлення до тварин.

V. Робота над темою уроку.

1. Вступна бесіда.

- Світ тварин, що населяють нашу планету, дуже різноманітний.

- Яких тварин ви знаєте?

- Де вони живуть? Так, вони живуть в глибоких норах, на деревах, пристосувалися до життя у воді.

Люди почали малювати тварин дуже давно. Їхні зображення можна побачити на стінах і стелях печер. Образи тварин виглядали правдивими та виразними.

Чи зображують тварин сучасні художники? Звичайно. Таких художників називають анімалістами ( від латин. слова « анімал»-тварина ). Художники - анімалісти малюють тварин. А скульптори ліплять їх з пластичних матеріалів.

- З яких частин складається тіло тварин? (Голова, тулуб, лапи, вуха, хвіст)

( перегляд ілюстрацій). Зверніть увагу на те, як відрізняються за розміром, формою та забарвленням тіла усіх тварин.

- Яких тварин називають дикими? ( Які самі собі добувають їжу). Яких диких тварин ви знаєте?

- Яких тварин називають свійськими? ( Про яких піклуються люди). Назвіть деяких з них. Чи можна їх назвати вірними друзями людини? Так, свійські тварини – вірні друзі людини.

2. Розгадування кросворду.

- Розгадавши кросворд, ви дізнаєтесь, яку свійську тварину ми будемо ліпити.

1. Хитра кума сліди замела.( Лисиця)

2. Голодна – мукає, сита – жує,

Всім дітям молоко дає.( Корова)

3. Хоч звірина ця мала,

Хвіст у неї, як мітла,

Вуха гострі, наче стрілки,

У скакухи…( Білки).

4. Не мотор, а шумить.

Не пілот, а летить.

Не змія, а жалить. (Бджола).

5. Коло бабусі сидить у кожусі.

Проти печі гріється, без водички миється. (Кіт).

6. Хто в Африці живе, цілий день банан жує.

Дражнить всіх мале звірятко. Хто це , діти? ( Мавпенятко)

- Отже, ліпити будемо собаку.

3. Продовження бесіди.

- Чи можна собаку назвати вірним другом людини? Так, собак вважають одними з найбільш розумних і відданих серед домашніх тварин. ( Перегляд відеослайдів).

- Як собаки допомагають людям? (Знаходять в тайзі цінного звіра, рятують людей на воді та при пожежі, можуть знайти вибухівку, наркотики, шкідливі речовини, допомагають сліпим людям пересуватися, охороняють двір та господаря).

- Які породи собак ви знаєте? Оберіть ту породу собак, яку ви будете ліпити. ( Перегляд слайдів)

- Всі собаки різняться своїм зовнішнім виглядом, характером і здібностями. А ще вони різні за пропорціями (співвідношенням між розмірами частин тіла). Один пес стрункий, у нього довгі лапи і шия, високо посаджена голова з продовгуватою мордою. Інший собака – невисокий , міцної статури. Наприкінці уроку ми зробимо виставку собак.

4. Підготовка до роботи.

- Давайте перевіримо, чи все необхідне у нас є для роботи.

Необхідно мати:

1. Пластилін.

2. Стека ( дерев'яна або пластмасова паличка із загостреними кінцями ).

3. Дошка ( на ній зручно розкочувати пластилін).

4. Серветка.

5. Клейонка на стіл.

Пластилін – це штучний матеріал для скульптурного ліплення, який виготовляють з глини, змішаної з воском і фарбувальними речовинами. На відміну від глини пластилін не засихає, а завжди перебуває в пластичному стані. Він не боїться води, але при низьких температурах стає твердим.

5. Правила безпечної роботи з пластиліном та інструментами.

1. Нагріти між долонями і добре розім'яти.

2. Ліпити на підкладній дошці (фанері, пластмасі, картоні).

3. Не розмахувати стеками, аби не поранитися.

4. Не залишати шматочки пластиліну на столі, не кидати на підлогу.

5. Готові вироби класти на підставку.

6. Після роботи руки витерти серветкою і добре вимити.

6.Розвиток дрібної моторики.

- Треба розім'яти пальці.

7. Прийоми ліплення.

- Виділяють кілька основних прийомів ліплення ( вчитель показує, діти повторюють):

1) скочування;

2) розкочування;

3) сплющування;

4) вдавлювання;

5) відтягування.

8. Розгляд зразка роботи.

9.Інструктаж.

1. Візьміть шматок пластиліну. Розігрійте його і розімніть.

2. Поділіть підготовлений шматок стекою на 3 частини: один великий, другий трохи менший, третій – ще менший.

3. З великого шматка пластиліну прямими рухами рук розкачайте валик. Це буде тулуб.

4. Кінці валика розріжте стекою з обох боків і виліпіть лапи.

5. З другої частини коловими рухами рук виліпіть кульку. Це буде голова. Витягніть мордочку та вуха. ( Вуха можна зробити ще з 2 маленьких кульок і надати їм любої форми).

6. З третьої частини розкачайте ковбаску. Це буде хвіст.

7. Голову і хвіст приєднайте до тулуба, місця з'єднання ретельно примажте.

8. Стекою вирівняйте нерівності, виділіть очі.

- Так можна зробити фігурки різких порід собак. Головне, під час роботи чітко їх уявляти і майстерно працювати пальцями. Щоб отримати інший колір, можна змішувати пластилін. А для того, щоб фігурка була міцною і не розвалювалась на частини, необхідно щільно притиснути одну деталь до іншої і замазати місце скріплення так, щоб його не було видно.

10. Практична робота учнів.

(Звучить музика. Діти виконують ліплення за схемами та інструктажем. Вчитель спостерігає за роботою, при потребі надає додаткову консультацію або практичну допомогу)

VІ. Підсумок уроку.

Виставка робіт. Оцінювання досягнень учнів.

- Де ще можна побачити зліплених з пластиліну собак? ( Уривок з мультфільму).

VІІ. Домашнє завдання.

- Доліпити друзів людей і скласти казку з ними.

VІІІ. Прибирання робочих місць.

Тема. Пейзаж як жанр мистецтва . Види пейзажів.

Мета: вчити спостерігати вплив світла на зміну кольорів; сформувати уявлення

про пейзаж як жанр живопису, види пейзажу, закріпити знання з лінійно - конструктивної перспективи; дати поняття про повітряну перспективу; розвивати творче

мислення; виховувати любов до рідного краю.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: ряд робіт художників у жанрі пейзажу та учнівські роботи, музичний

супровід, альбом, фарби, пензлі, палітра, графітовий олівець, склянка з водою,

серветка.

Словничок:

Пейзаж, краєвид — Жанр образотворчого мистецтва, присвячений зображенню природи, міст, архітектурних комплексів тощо; пейзажне малярство.

Пейзажист — митець, що спеціалізується в жанрі пейзажу.

Повітряна перспектива — вид перспективи, що показує, як змінюється колір і тон віддалених предметів, що сприймаються зором не досить яскраво і навіть не того відтінку, яким бачиться, якщо подивитися на них зблизька.

Хід уроку

I. Організація уваги учнів, оголошення теми та мети уроку

Я вітаю вас на нашому уроці творчості, бажаю доброго настрою та успіхів на уроці.

Сьогодні ми з вами пригадаємо все, що знаємо про живопис, дізнаємося більше про жанри живопису. А також створимо свій живописний пейзаж, адже тема уроку «Пейзажний живопис. Малювання пейзажу за уявленням.»

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Без слів не можна вірша написати,

Без нот не можна музики заграти,

А у художника своя є мова-

Це мова фарб, це гама кольорова.

Ці чудові і правдиві слова нам доносять важливу суть того, що живопис не може існувати без кольорового вирішення на площині. Саме це і відрізняє живопис від інших видів мистецтва. Адже кожен вид мистецтва має свою мову .

Мова графіки – лінія, штрих, крапка.

Мова скульптури - об’єм та пластика.

Мова живопису – колір.

1). Гра «Бліц--турнір»

Для того, щоб пригадати, що ми знаємо про живопис ми проведем опитування.

На кожне запропоноване моє твердження ви повинні відповідати коротко «так», «ні».

· Живопис –це вид мистецтва.

· Живописні твори виконані із пластиліну.

· Живописні твори виконані завжди на пласкій поверхні.

· Виражальним засобом живопису є колір.

· Основні кольори - синій, жовтий, червоний.

· Холодні кольори - це синій, фіолетовий, голубий.

· Теплі кольори – це червоний, оранжевий, рожевий.

III. Мотивація навчальної діяльності

Картин написано незчисленну кількість. І всі вони за темами, тобто за змістом зображень, розділяються на великі сім'ї — жанри. Це неначебто велике місто розділено на райони або, у крайньому разі, квартали.

1). Колективна робота «Встанови відповідність»

Щоб пригадати жанри живопису, давайте спробуємо встановити відповідність між словами та репродукціями відомих художників.

Побутовий жанр - зображено повсякденне життя людей.

Портретний – зображено людину чи групу людей.

Натюрморт - зображення неживої природи.

Пейзажний – зображено краєвид.

Анімалістичний - зображено тварин.

Історичний – зображено певні історичні події.

IV. Вивчення нового матеріалу

1) Відгадування загадки.

Сьогодні ми більше уваги присвятимо одному із жанрів живопису. Який це жанр ви дізнаєтеся щойно відгадаєте загадку.

Якщо бачиш на картині

Намальована ріка,

Чи ялинка в білій шубці,

А чи яблунька струнка.

Може, навіть, на узліссі

Побудований шалаш.

Звісно ця картина зветься не інакше, як … ПЕЙЗАЖ.

Скільки десятків тисяч картин і малюнків написано на тему природи! Річки, ліси, гори, моря, долини тощо. Усі ці десятки тисяч зображень природи об'єднуються одним словом французького походження «пейзаж», що означає, як ви знаєте, «зображення країни» . Іноді вживають і німецьке слово «ландшафт», значення якого те ж саме. Не знаючи точне найменування картини, завжди можна назвати її по жанру.

2). Робота із таблицею.

Пейзажний живопис буває теж різних видів. (Показ репродукцій )

3). Перегляд репродукцій

Запитання до учнів.

Якими кольорами художник передав своє враження від зими і відчуття яскравого сонячного освітлення? (Сніг передано різними відтінками рожевого кольору на світлі та голубувато-синього з різними переливами в тіні. Темні плями покрівель хат, тину, темнувате небо і темні тіні на снігу допомагають художнику передати білизну снігу, створити відчуття сонячного освітлення.)

Природа безмежно різноманітна і чудова. Сонячне світло і навколишнє середовище створюють невичерпну гармонію фарб. Усе в природі гармонійно, доцільно, красиво. Вплив природи на людину, глибокі переживання і помисли, які вона викликає, сприяло появі в образотворчому мистецтві жанру пейзажного живопису.

4). Робота над формуванням навичок і вмінь.

Праця над пейзажем починається із зображення цілого, з побудови основних відношень — кольорових відмінностей між головними об'єктами пейзажу (небом, землею, першим, середнім і дальнім планами).

Основним завданням у створені пейзажу є передавання простору. Для цього художники використовують закони перспективи.

Перспектива – спосіб зображення на площині предметів такими , яким ми їх бачимо в дійсності. У цьому нам допоможе лінійна та повітряна перспективи.

Лінійна перспектива – розміщення предметів з урахуванням зміни іх розміру по мірі віддалення від ока художника.

Повітряна перспектива – зображення предметів відповідно до ока спостерігача у відповідному колірному вирішення чи деталями згідно плану. Працюючи над краєвидом, потрібно звернути особливу увагу на явища повітряної перспективи, на вплив кольору неба, від якого всі об'єкти краєвиду змінюються за відтінками, світлотою та насиченістю кольору. Помітити це можливо шляхом порівняння всіх планів пейзажу при одночасному сприйнятті.

План у пейзажі є передній, середній, задній.

5). Перегляд виставки робіт

Зверніть увагу на пейзажі, що зображені.

· Які пейзажі ви бачите?

· Яка кольори переважають?

· Що зображено на передньому плані?

· Що зображено на середньому плані?

V. Практична діяльність учнів

1). Виконання вчителем малюнка на дошці .

2) Літературна сторінка

На світанку голубіє сніг

Ніби спогад голубий приліг...

Непорочність в гонах залягла,

Спить земля. Забулася земля...

Не тривож — короткі її сни.

Тільки сам бездушно не засни. (Цинковський)

Учні виконують зимовий пейзаж з урахуванням лінійної й повітряної перспективи, дотримуючись такої послідовності:'

· Вибрати точку зору і визначити формат аркуша паперу. (Необхідно уявити собі розташування предметів та об'єктів на площині зображення.)

· Найти співвідношення між небом, землею та іншими об'єктами,

· Прокласти кольором основні кольорові відношення.

· Передати повітряну перспективу (перший план тепліший,

другий — холодніший).

· Перевірити й порівняти передачу повітряної перспективи на малюнку.

· Не забувай про правила повітряної перспективи під час виконання роботи фарбами.

Звучить аудіозапис.

VI. Підсумок

1). Використовуючи «авторське крісло», учні демонструють і захищають свої роботи. Учитель підводить підсумки: дає загальну оцінку виконаним роботам; аналізує характерні помилки в них; оцінює діяльність учнів на уроці.

2). Кросворд

VII. Домашнє завдання

Принести: альбом, графітовий олівець, гумку.

КРОСВОРД

«Пейзаж»

1.Вид пейзажу, що зображує гори.

2. Морський пейзаж.

3.Архітектурний пейзаж.

4. Людина, що створює пейзаж.

5. Вона допомагає зобразити предмети на площині такими як вони є.

6.Прозора фарба, що розводиться водою.

Розробки уроків для 7 класу

Тема: Архітектура як вид мистецтва. Архітектурний образ. Велика подорож в історію архітектури.

Мета: дати поняття про архітектуру як вид мистецтва; ознайомити з історією розвитку архітектури, класифікацією архітектурних об'єктів за призначенням; учити висловлювати судження про специфіку архітектурного образу

Виховувати: любов до прекрасного на прикладах зразків світового мистецтва.

Вид художньої діяльності: на площині

Тип уроку: практична діяльність

Образотворча проблема: форма.

Наочність та обладнання: роздавальний матеріал (технологічні картки «Замок» та «Куполоподібні будівлі»), плакати: «Види архітектури», «Мова архітектури», «Типи давньогрецьких храмів», «Класичні грецькі ордери», «Архітектурні споруди різних епох і країн»; відеоряд «Споруди різних епох і країн», географічна карта світу;

Матеріали та інструменти — альбом, графічні матеріали, акварель, гуаш.

ХІД УРОКУ

I. Організація момент, оголошення теми та мети уроку

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?

На вашу думку, будівництво та архітектура — це одне й те саме чи ні? (Учні висловлюють свою думку)

Учитель пропонує учням, застосувавши побудову асоціативного куща, пригадати за короткий проміжок часу, які види споруд вони знають .

Кожний вид образотворчого мистецтва має свої мову, засоби і прийоми створення художнього образу. Яка ж мова архітектури? (Підсумовуючи відповіді учнів, учитель звертає їхню увагу на плакат «Мова архітектури».

ІІІ. Оголошення мети та теми уроку.

ІV. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Архітектура оточує нас постійно, і її образи мають велику силу психологічного впливу. Тому важливо розуміти, відчувати архітектуру. Цьому сприяє знання її історії, уявлення про багатство і різноманітність архітектури різних держав та епох.

VІ. Вивчення нового матеріалу

Організація сприймання творів мистецтва.

Учитель звертає увагу учнів на відеоряд «Споруди різних епох і країн».

Слово вчителя.

Архітектура — мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людини.

Протягом багатьох епох люди створили сотні тисяч різних споруд, і кожна епоха характерна своїми будівлями, своєю архітектурою.

Сьогоднішню подорож ми починаємо з мегалітичних (від грецьких слів «мега» — величезний та «літ» — камінь) споруд кам'яного віку.

Найдавнішими і найпростішими мегалітами були:

— менгіри — стоячі камені довгастої форми (у Бретані (Франція) є алея менгірів, що налічує 3000 пам'ятників);

— дольмени — декілька стоячих каменів, накритих зверху, мов дахом, великою кам'яною плитою, що створює стоєчно-балочну конструкцію);

— кромлехи — споруди, які утворені менґірами, встановленими по колу;

— хенджі — один із типів кромлехів, мегаліти розташовані кільцем або кількома кільцями (найцікавіший — Стоунхендж в Англії).

Тепер вирушимо до Стародавнього Єгипту. Його історія, що по почалася за багато тисяч років до нашої ери, дійшла до нас головним чином у пам'ятках архітектури. Важкі монументальні гробниці-піраміди, громаддя храмів, кам'яні статуї фараонів і священних сфінксів розповіли світові про життя найдавнішої рабовласницької держави.

Першу ступінчасту піраміду Джосера збудував на початку III тис. до н. є. архітектор Імхотеп. Вона являла собою п'ять мастабів різного розміру, поставлених один на одний, і мала висоту З0 метрів (мал. 77).

Згодом були збудовані три Великі піраміди, що належали фараонам Хеопсу, Хефрену і Мікеріну (мал. 78). Висота найбільшої з них — піраміди Хеопса — сягає майже 147 м.

У XV—XIII ст. до н. є. єгиптяни застосовували колони трьох типів: пальмо-, папірусо- і лотосоподібні,— вони зустрічаються в Лук-сорському та Карнакcькому храмах (мал. 79).

Будівельна конструкція єгипетських споруд — стоєчно-балочна.

Наступна зупинка нашої подорожі — Стародавня Греція, де процвітало античне мистецтво. Його творцями були жителі вільних давньогрецьких міст-республік, а пізніше римляни, які підкорили їх. Ідеалом античного мистецтва був образ людини гармонійно розвиненої (духовно і фізично).

Великого розквіту набуло мистецтво архітектури в VII ст. до н. є. Склався особливий тип будови — периптер, який ліг в основу грецької храмової архітектури. Периптер — прямокутна в плані споруда, з усіх боків оточена колонадою. Храми ставилися небесним богам.

Усупереч поширеному уявленню грецькі храми не були зовсім білими, якими ми їх бачимо зараз. Верхні частини розфарбовувалися в червоний та синій кольори. Широко використовувалася позолота. Розфарбовувалась також скульптура, якою любили прикрашати храм.

Будівельні майстри Давньої Греції перші ввели поняття ордера в архітектурі. Слово «ордер» означає порядок, певну співрозмірність окремих частин споруди.

У класичній грецькій архітектурі існувало три ордери

Доричний ордер — приземкуватий, символізував мужність та силу. Стовбур прорізаний жолобцями-канелюрами, зверху колона закінчувалася капітеллю.

Іонічний ордер — вищий за доричний. Канелюри оздоблені двома спіралеподібними завитками. Цей ордер порівнюють зі стрункою жіночою постаттю.

Коринфський ордер — класичний. Цей ордер — втілення тендітної постаті юної дівчини. Капітелі мають вигляд корзини з візерунчастого листя.

На високому пагорбі, у самому центрі Афін, стояв мармуровий Акрополь — «Верхнє місто» (так називали укріплену частину стародавніх міст, збудованих на високому місці), неприступні стіни якого захищали афінян від загарбників. Тут же були найкрасивіші храми Стародавньої Греції і серед них знаменитий Парфенон — класичний периптер, оточений 46 доричними колонами (мал. 82). Грецький храм за III—IV сторіччя пройшов шлях від найдавнішого наоса до храму класичного типу. Греки досягли повної гармонії між будівлями та природою.

Учитель звертає увагу учнів на типи давньогрецьких храмів (простіль, амфіпростіль, периптер) і підводить дітей до висновку, що архітектура Греції відрізняється простотою й логічністю конструкцій та єдністю архітектурних форм та скульптурних елементів.

Нова сторінка нашої подорожі — культура Стародавнього Риму: Колізей, Пантеон, триумфальні арки,— усе це відбивало ідеї державності та військової могутності Римської імперії.

Давньоримські зодчі впровадили в архітектурне мистецтво такі важливі елементи, як купол і кесони.

Пишними, розкішно оздобленими спорудами римські архітектори прославили могутність Риму. Від греків римляни запозичили таку важливу деталь, як кругла арка, яка лягла в основу суто римських споруд — арочних мостів та водопроводів-акведуків .Використання круглої арки при спорудженні мостів дозволяло збільшити відстань між його опорами і значно зменшити навантаження.

Від греків римляни перейняли архітравно-балочну систему і ордери. Вони використовували у своїх спорудах три класичні грецькі ордери та створили два нові — композитний і тосканський. Пропорції композитного ордера у всьому збігаються з коринфським, однак капітель коринфського стилю може бути ускладнена чотирма іонічними валютами. Тосканський — варіант доричного ордера, який порівняно з грецькими має більш важкі й приземкуваті пропорції, стовбур колон не має канелюр, фриз гладкий, не прикрашений барельєфами.

У Римі були вперше споруджені величезні громадські будинки світського призначення: амфітеатри, терми, базиліки.

Амфітеатр — суто римська споруда. Ряди для глядачів замикаються в кільце. Амфітеатр призначений для масових видовищ. Найвідомішою пам'яткою такого типу є амфітеатр Флавіїв, який нащадки Риму назвали Колізеєм, що означає «величезний».

Колізей міг вмістити одночасно 56 тисяч глядачів.

Центром громадського життя Рима був форум — головний міський майдан.

Римський Пантеон — храм всіх богів — дуже своєрідна споруда (мал. 85). В основу його конструкції покладений цегляний каркас, залитий римським бетоном. Це приміщення розділене нішами, в яких були встановлені статуї богів. Ніші роблять монолітну бетонну товщу витонченою. Пантеон увінчує могутній купол діаметром 43,2 м; його розміри не були перевищені до XX ст. Купол має відкритий верх діаметром 9 м. Подібні храми з отвором в даху існували і в архітектурі інших країн давнього світу — так символізувався зв'язок неба і землі.

Саме архітектура давнього світу заклала фундамент для подальшого розвитку цього виду мистецтва і зумовила виникнення архітектурного напряму — історично сформованої сукупності художніх засобів та прийомів,— що був тісно пов'язаний із своїм часом, соціально-політичною ситуацією і визначав об'ємно-просторову організацію споруд, пропорцій, форми, декору.

Своєрідним мостом між архітектурою античності та середньовіччя була візантійська архітектура. Вона виникла після 330 р. н. є.

Знадобилися нові типи культових споруд. За зразок для християнської церкви були взяті не культові споруди, а будівля світського призначення — базиліка. Базиліки були місцем громадських зборів. Такі будівлі були дуже прості за своєю композицією. Вони мали в плані прямокутну форму. Увесь внутрішній простір займала єдина зала, розділена колонами на три, п'ять нефів. Храм мав апсиду (напівкругла ніша, вівтар) та трансепт — неф, що йде впоперек основному приміщенню та відділяє апсиду. Візантійська церква мала простий і водночас шляхетний зовнішній вигляд. Стіни складалися з цегли, яка чергувалася з каменем. Характерною деталлю є аркада на дуже тонких і високих колонах, з корзиноподібною капітеллю.

Інтер'єр — казково розкішний. Стіни прикрашені мозаїкою, яка зображувала християнських святих. У 537 р. в Константинополі побудований храм святої Софії. Від нього ведуть своє походження хрестово-купольні храми — тип, що починаючи з IX ст. стає панівним у Візантії і згодом, разом з християнством, приходить на Русь .

Яскравою сторінкою в мистецтві будівництва є історія давньоруської архітектури XI ст., яка цікава своїми культовими спорудами — храмами та монастирями.

Першою відомою нам кам'яною будівлею на Русі стала Десятинна церква в Києві (989—996), споруджена за наказом Володимира

Святого.

Найдавніший руський християнський храм — це Софія Київська (1037—1054), побудована за наказом Ярослава Мудрого (мал. 87). Зразком для неї були візантійські церкви, але вже виявляються своєрідні національні риси, враховується навколишній краєвид. Собор прикрашений усередині мозаїчним панно Марії Оранти та фресковим живописом. У цей самий період йде спорудження Печорського монастиря, а згодом Михайлівського золотоверхого собору (1108—1113), які мали значний вплив на подальший розвиток архітектурного мистецтва в Київській Русі.

Наступний етап у розвитку архітектури Русі пов'язаний з Новгородом. Храми наближаються до куба, мають нефи, увінчують храми бані — шоломо-, цибулеподібної, шатрової форми.

(Церква Спаса-Нередиці поблизу Новгорода, XII ст.; собор Іванівського монастиря, Псков, XII ст.; церква Покрова на Нерлі; Володимиро-Суздальське князівство XII ст., Золоті ворота; Володимир, Дмитриївський собор; Володимир, церква Вознесіння в Коломенському; Успенський собор Московського Кремля.)

Покинемо на деякий час Європу і простежимо за розвитком архітектури в інших країнах.

На початку II тис. н. є. будівельне мистецтво феодального Китаю досягло високого рівня. На початку XII ст. в Китаї вже були записані особливі правила будування, в основі яких було вчення про способи боротьби зі шкідливими впливами атмосферних опадів, так званих «фун-шуй» (вітер-вода). Головним будівельним матеріалом було дерево.

До виняткових споруд, де використовували камінь, належить Велика Китайська стіна, збудована у III ст. до н. є. для захисту Китайської імперії. Ця споруда тяглася на 5 тис. км.

Китайські будівлі мають форму прямокутника, зовні їх оточує галерея, стовпи якої підтримують дво- або чотирисхилий дах.

Простий житловий будинок, як правило, відрізнявся від храму або палацу лише розмірами та якістю декоративного оздоблення. Іноді у храмові комплекси вводилися багатоярусні башти-пагоди. При цьому дах робився над кожним ярусом. Його схили мали вигнуту форму, кінці загиналися вгору на кутах будови.

Архітектура Японії також своєрідна. Більшість споруд збудована з дерева. Японія відома своїми багатоярусними культовими спо-рудами-пагодами .

На зовнішній вигляд вони легкі й нарядні, проте всередині кожна будівля укріплена міцним дерев'яним стволом, який, проходячи через усі поверхи, надає будівлі стійкості.

Від китайської японську архітектуру відрізняє менша монументальність, споруди мають невеликий розмір.

Більшість пам'яток Індії епохи феодалізму являє собою храми релігії брахманізму. Вони складаються з трьох основних частин:

притвору (вхідного приміщення), приміщення для молільників і святилища, над яким споруджувалась висока башта.

Особливої виразності цим спорудам надають численні рельєфи на теми священної міфології, які покривають усю поверхню стін. Зображення слонів, фантастичних істот, крилатих левів, фігур, що танцюють, переплітаються з химерними формами тропічних рослин.

Найчастіше житлові будови Індії — від хижки до розкішного палацу — робилися дерев'яними, а кам'яними були тільки культові споруди. Важливе місце посідають печерні храми, буддійські та індуїстські.

Печери висікали у скелі, і на їхніх стелях можна бачити імітацію дерев'яних бантин.

З ім'ям царя Ашока пов'язано розповсюдження буддизму. Разом з новою релігією поширюється новий тип культових споруд — так звані ступи (мал. 91) — кам'яні футляри, що ховають у собі буддійську святиню. (Велика Ступа в Санчі (Індія); Печерний храм в Аджанті.)

Розглянемо архітектурні пам'ятки країн ісламу, що істотно відрізняються від європейських.

Іслам, або мусульманство,— це остання за часом виникнення світова релігія. Він з'явився на початку VII ст. н. є. і допоміг об'єднати численні арабські племена, вони стали могутніми і розпочали завойовницькі війни проти сусідів на сході й заході. Під владою Арабського халіфату опинилася велика територія від Індії до Піренейського півострова.

Мусулмани-араби створили неповторну і дуже розвинуту для свого часу культуру. Найбільш типовими пам'ятками мусульманської архітектури є культові споруди — мечеті.

Найдавнішими є мечеті двох типів: перший — масивна кубічна споруда, перекрита великою круглою банею; другий — дворова, або колонна, мечеть.

Звичайні мечеті були прямокутними в плані, двір був оточений колонадою. У таких архітектурних спорудах головну роль відігравали не вертикальні, як у європейській архітектурі, а горизонтальні лінії. Порівняно невисока мечеть могла займати величезну площу. Одноманітність споруди розбивала єдина вертикаль — мінарет, тонка та висока вежа. (Блакитна мечеть у Стамбулі; Тадж-Махал, м. Агра.)

Характерною деталлю більшості пам'яток мусульманської архітектури є численні аркади. Арки використовувались різні, але поширеною була арка стрілчастої форми. Архітектурні споруди, як правило, прикрашалися барвистими мозаїками (рослинний та геометричний орнамент), арабесками-написами, що робили на стінах, вплітаючи літери у складний візерунок мозаїки (уривки з Корану або вірші відомих поетів).

Отже, наша подорож відбулася. Ми мандрували в часі по різних державах світу.

V. Практична діяльність учнів

Учні виконують замальовку архітектурної споруди за власним вибором різними графічними матеріалами з роздаткового матеріалу.

Учитель звертає особливу увагу на те, що красу архітектурного образу бачуть у красі самої форми: її силуету, у пропорціях її частин, кольорі та фактурі матеріалів. При малюванні архітектурної споруди учні застосовують технологічні картки.

VI. Постановка навчального завдання.

Технологічна картка «Куполоподібні будівлі»

1. Намалюй олівцем декілька різних за розміром прямокутників.

2. Домалюй до вузьких прямокутників, що зображують башти, різні за розміром та формою бані (відповідно до даної епохи).

3. Доповни малюнок багатьма різноманітними вікнами, двірними отворами, колонами, арками (відповідно до даної епохи).

4. Розмалюй архітектурні споруди фарбами, залишая при цьому невеликі пустоти між ними.

5. Коли фарби підсохнуть, нанеси навколо вікон та інших частин будівлі різноманітний декор, використовуючи гелеві ручки, фломастери (відповідно до даної епохи).

6. Домалюй краєвид (відповідно до даної епохи).

Технологічна картка «Замок»

1. Поклади багато гуашевої фарби кольору споруд (білої, жовтої, охристої тощо) біля нижнього аркуша паперу.

2. Наклади одну зі смужок на фарбу і протягни вгору по аркушу, залишаючи кольоровий слід (використовуй смужки зі цупкого картона різної ширини).

3. Створи різні заввишки башти будівлі (замка), використовуючи смужки із цупкого картону різної ширини.

4. Занурь кінчик картонної смужки у чорну фарбу та проведи ним поверх шару фарби (коли фарба підсохне).

5. Намалюй бані, вежі, вікна, дверні отвори, флюгери, дерева за допомогою тонкого чорного фломастера (коли фарба висохне).

VII. Керівництво практичною діяльністю

VIII. Аналіз та оцінка дитячих робіт

Учитель підводить підсумки: дає загальну оцінку виконаним роботам; аналізує характерні помилки в них; оцінює діяльність учнів на уроці.

IX. Підсумок та узагальнення уроку.

Фронтальне опитування.

Які архітектурні споруди характерні для первісного суспільства? (Мегаліти.)

Які найбільш знамениті творіння єгипетської культури? (Піраміди.)

В якій державі розташований знаменитий Парфенон? (Греція.)

Що характерно для грецьких храмів? (Ордерна система.)

Назвіть класичні грецькі ордери. (Доричний, іонічний, коринфський.)

Яка деталь покладена в основу суто римських споруд? (Арка.)

Назвіть римські споруди, де використовували арки. (Акведуки, мости, амфітеатри.)

Назвіть найвідоміший амфітеатр Риму. (Колізей.)

До якого типу споруд належить Софійський собор? (Культова споруда.)

Для архітектури яких держав характерні багатоярусні башти-нагоди? (Китай, Японія.)

Які є найбільш типові пам'ятки архітектури країн ісламу? (Мечеті.)

Х. Прибирання робочого місця.

Страницы

Розробки уроків 5-7 кл.