Методична скарбничка

Кваліфікаційні вимоги до вчителя  предметів художньо-естетичного циклу

Вчитель повинен знати: 

•    вимоги державних документів про освіту, зокрема Законів України, Національної доктрини, концепцію 12-річної школи, концепцію художньо-естетичного виховання школярів, державних освітніх стандартів, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів;

•    сучасні інноваційні процеси і технології в освіті;

•    сучасні    вітчизняні       та   зарубіжні   науково-педагогічні   вимоги   до   художньо- естетичного розвитку  школярів  та  основ   національного    виховання   учнів   у навчальних закладах;

•    психологічні закономірності загального і художнього розвитку учнів;

•    базові та варіативні навчальні програми з мистецтва для загальноосвітніх закладів;

•    методику проведення уроків предметів;

•    особливості інноваційних педагогічних технологій (інтерактивних, проектних тощо) порівняно з традиційним навчанням;

•    специфіку організації самонавчання в галузі мистецтва та специфіку організації позаурочної, гурткової, клубної роботи;

•    специфіку організації навчання та підготовку до роботи "в класах з поглибленими практичним   і теоретичним    вивченням    художньої    культури    (для    окремих спеціалізованих шкіл);

Вчитель  повинен вміти:

•    проводити уроки дотримуючись вимог навчальних програм;

•    впроваджувати інноваційні технології викладання мистецтва;

•    застосовувати сучасні аудіовізуальні засоби, мас медіа;

•    діагностувати   художньо-естетичний   розвиток   учнів. за   критеріями   оцінювання освітніх результатів, затверджених МОН України;

•    аналізувати та оцінювати уроки (власні та своїх колег);

•    добирати художні твори для проведення уроків - музичні, візуальні; образотворчі;

•    самостійно    працювати    Із    сучасних    психолого-педагогічною    літературою   та мистецькі матеріали (фонохрестоматії, слайди, відео);

•    організовувати позаурочну діяльність учнів.

Планування роботи вчителя

Вчитель веде таку документацію:

1. На затвердження директору школи вчитель подає двічі на рік календарно-тематичне планування, що здійснює на основі Державної програми.

2.   До кожного уроку, згідно з календарно-тематичним плануванням, готує поурочний план, ураховуючи особливості розвитку учнів кожного класу.

3.   Аналізує та узагальнює річні навчальні досягнення учнів.

4.   Двічі на рік проводить  діагностику   художньо-естетичного    розвитку учнів 5-7 класів та готує аналітичний самоконтроль.

5.   Планує позаурочну     виховну роботу в напрямку образотворчого мистецтва, художньої культури (згідно із річним планом роботи школи).

6.   Готує супроводжуючи додаткові матеріали до уроків:

Наочні        матеріали - схеми, плакати;

- комп'ютерні слайди;

- репродукції картин, скульптур, споруд;

- портрети видатних діячів мистецтва, культури.

- Відеотеку, фонохрестоматію тощо.

Роздаткові  матеріали для уроків художньої культури:

- тести до тематичного оцінювання /різнорівневі

-   тести та питання до індивідуального письмового опитування; питання до самостійних робіт, семінарів-практикумів, конференцій;

-   картки із схемами, таблицями;

- уривки художніх творів, поезій, історичних подій тощо.

7.   Розробляє сценарії виховних заходів /згідно із планом школи/.

8.    Розробляє плани-конспекти відкритих уроків.

9.    Узагальнює досвід роботи та готує опис власного педагогічного досвіду /у разі підвищення атестаційної категорії на вищу або отримання педагогічного звання "вчитель-методист"/

Календарно-тематичне планування вчитель здійснює за такою орієнтовною схемою

Тема розділу

						Твори
№	Дата	Тема	Пере-	Теоретичний	Орієнтовний	що інтегрують	Д/з
п/п	уроку	уроку	вірка	матеріал для	практичні та	навчальний процес
			знань	засвоєння	творчі завдання

До кожного уроку вчитель готує:

технічне забезпечення  уроку /для слухання музики, демонстрації відео, перегляду слайдів, комп'ютерних презентацій та проектів/;

-додаткову   літературу   /інформаційні   джерела,   твори   літератури,   довідники, енциклопедії, періодичні видання/;

- роздатковий матеріал;

- наочність /репродукції, портрети, художній вернісаж із дитячих робіт, виставку робіт декоративно-ужиткового мистецтва, схеми, таблиці, комп'ютерні схеми/ та інші матеріали.

Види перевірки знань:

Усні форми: - фронтальне опитування (колективне); - індивідуальне та групове опитування; - « продовжити речення»; -  «10 запитань»; -  роздуми; -  доповіді; - взаємоопитування

Творчі форми - художнє читання; -     інсценування уривку твору, пісні; - /пантоміма - невербальна -вербальна/; -    дискусія; -    мозаїка; -     створення індивідуальних або групових кросвордів, віршів, творів); -    відгадування кросвордів, загадок; -    мозковий штурм;    „ -    захист проекту

Письмові Форми: -    тестові запитання -    різиорівневі завдання (на картках); -    групові завдання; -     написання міні-твору; -     складання схем, графіків; -     самоопитування; -    диктант

Урок в системі проблемного навчання спрямований /за технологією розвивальної освіти/ на активне одержання знань, розвиток дослідницької чи пізнавальної діяльності, залучення дітей до творчості, Обов'язковими компонентами уроку є:

•    ставлення завдань в цікавих формах, створення проблемної ситуації;

•    організація пошукових дій учнів, які працюють над обраною проблемою;

•    спрямування   дій   на   самостійну   роботу   учнів   /пошук   гіпотез,   джерел Інформації, прийняття рішення/.

Урок з технології особистісно-оріснтовного навчання спрямований на визначення життєвого досвіду учнів, їх здібностей, Інтересів, формування позитивної мотивації до пізнавальної діяльності й потреби в самопізнанні, саморегуляції, самозахисту.

Обов'язковим для такого уроку є такі етапи:

Вчитель подає можливі варіанти І способи виконання діяльності, учні обирають спосіб фіксації нового матеріалу та способи виконання завдань на уроці та варіанти домашнього завдання.

Урок у технологіях розвивального навчання спрямований на розвиток усієї сукупності якостей особистості /знань, вмінь, навичок, способів розумових дій, самокерованих механізмів особистості емоційно-ціннісної та діяльнісно-практичних сфер).

Хід пізнання йде від учнів, вони спостерігають, порівнюють, групують, класифікують, роблять висновки, виводять закономірності. Відбувається колективний пошук, який керується вчителем. На уроці вчитель створює педагогічні ситуації, в ході яких учень проявляє ініціативу, самостійність. Урок мас гнучку структуру, яка є насичена, пізнавально-значущим та проблемним змістом, використовується наочність, диференційні та творчі завдання.

Урок у технологіях інтерактивного навчання спрямований на розвиток спілкування, в ході якого відбувається взаємовплив учнів один на одного. В ході спілкування, діяльності учнів, що стає видом активності, учні розвивають свою особистість.

Обов'язковим для такого уроку є:

- залучення всіх учнів до роботи; стимулювання до активності в роботі та організація продуктивної роботи в малих групах;

- Стимулювання до активності в роботі та орієнтації продуктивної роботи в малих групах; -підготовленість   приміщення  та дотримання   регламенту   використання    1-2

інтерактивних прийомів роботи.

Нетрадиційні типи уроків. До цих типів уроків можна віднести:

уроки-ігри (ділові, рольові, мистецькі);

уроки-сценарії (за прикладом ТУ-програм);

уроки-пошуки (із організацією самостійної роботи учнів). Наведемо декілька прикладів нестандартних уроків художньої культури.

Використання міжпредметних зв'язків для «активізації» методів навчання

 А) засобами образотворчого мистецтва з використанням таких його форм і прийомів:

•   рекламний буклет;	•   підвісна скульптура;	•   Ілюстрація;
•   географічна карта;	•   агітаційний аспект;	*   слайди;
•   комікси;	•   малюнок;	•   емблеми;
*   лозунги;	•   фотомонтаж;	•   орігамі;
•   ребуси;	•   колаж;	•   вітражі;
•   жива композиція;	•   герб;	•   шарж;
•   дротяна структура;	•   оранжувальні	•   силует;
•   настінний живопис;	композиції;	*   словник у малюнках;
•   мозаїчні малюнки;	•   панорама;	•   сюжетні ролики;
•   фотографія	•   драпіровка;	•   моделювання
б) засобами інсценізації:
*   постановка п'єси;	•   інтерв'ю;	•   сценка-жарт;
•   пантоміма;	•   читання за ролями;	*   ревізійна пародія;
•   лялькова виставка;	*   рольова гра;	•   німий фільм;
•   діафільм;	•   театр тіней;	•   відео виступ
: •   відеофільм	*   зміна кінця п'єси
в) засобами дослідження;
'   перепис;	*   анкетування;	•   колекціонування;
•   екскурсія;	•  тестування;	•  дослідження подій;
•   виставка;	•   діаграми;	*   альбом для вирізок;
•   таблиці;	•   обґрунтування гіпотези	•   практичне завдання
•   огляд

г) засобами музики:

рекламна пісенька;	віршування;	порівняння пісень;
складання пісні	пісенна Інсценізація	написання    мелодії   до вірша

д) засобами гри:

•    Імітація; •    знайомство; •    головоломки

дилеми моральності; кросворди

настільні Ігри; ребуси

е) засобами писемної творчості:

•   акровірш;	•   написання листа;	•   перелік;
•   написи;	•   байка;	•   опис;
•   репортаж;	•   віршування;	•   нарис;                  *
•   притча;	*   відгук;	•   розповідь;
*   перефразування;	•   закінчення речень;	•   прес-реліз;
•   тести;	•   аналіз подій;	•   твір;
•  логічне обміркування	*   пошук слів	•   аналіз розповіді;
		•   проведення аналогій

ж) засобами усної творчості:

•   зіпсований телефон; •   обговорення   в   малих групах; *  запитання та відповіді; * колективне обговорення

•   дебати; •   лекція; •   декламування; •   озвучування фільму

•   «круглий слій»;  >< •   монолог; •   діалог; •   усне повідомлення; *   прес-конференція

Інноваційність у створенні сучасного уроку

                                                                                            Автор: Р. Калініченко

                                                                                              По матеріалам: Освіта.ua

                                                                                         Дата публікації: 12.01.2009

   Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка, за О. Пометун, складається із п'яти елементів:

·                     мотивації;

·                     оголошення, представлення теми й очікуваних результатів;

·                     надання необхідної інформації для розв'язання завдань;

·                     інтерактивної вправи - центральна частина заняття;

·                     підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

   Мотивація. Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку в суб'єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

   Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, й бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає «місточком» для представлення теми уроку.

   Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

   Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів.

        Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель.

   Часто буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, спланувати свої дії із засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. Формулювання очікуваних результатів уроку виглядає по-іншому, ніж в існуючих методичних чи дидактичних посібниках. Оскільки момент інтерактивного навчання принциповий, розглянемо його більш детально.

   Формулювання результатів інтерактивного навчання учнів має відповідати таким вимогам:

·                     висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульоване таким чином: «Після цього уроку я зможу...»;

·                     чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку. Тому мають бути передбачені: обсяг і рівень навчальної інформації учнів, що буде забезпечено; обсяг і рівень розвитку способів діяльності, яких планується досягти в кінці уроку; розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, це визначення, усвідомлення або формування емоційно наповненого ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці. Отже, результати можуть бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів. Наприклад, знання: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти, проаналізувати... тощо; ставлення: формувати та висловлювати власне ставлення до..., пояснювати своє ставлення до...;

·                     досягнуті результати могли б вимірюватись. Наприклад, якщо після уроку учні вмітимуть «пояснювати суть явища та наводити приклади подібних явищ» - це легко перевірити в оціночних балах, урахувавши точність і повноту відповідей;

·                     досягнуті результати мають бути очевидними для учнів і для самого вчителя, а також для інших учителів та осіб, які відвідують урок, із огляду на те, досягнуті заплановані цілі, чи ні.

   Таким чином, формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов'язковою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять дев'яносто відсотків успіху.

   Досягнення результатів у інтерактивній моделі навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, до чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

   Для того щоби побачити з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку О. Пометун рекомендує:

·                     назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;

·                     якщо назва теми містить нові слова чи проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

·                     попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідні, якщо йдеться про нові поняття, спроби діяльності тощо;

·                     нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

   Подання необхідної інформації. Мета цього елемента уроку - дати учням достатньо інформації для того, щоби на її основі вони могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання тексту підручника, ознайомлення з роздавальним матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності, застосування НІТ. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах. Ця частина уроку займає близько 10-15 % часу.

   Інтерактивна вправа - центральна частина заняття. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати приблизно 50-60 % часу на уроці. Обов'язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

     Інструктування - учитель розповідає учням про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв).

    Об'єднання у групи та/або розподіл ролей (1-2 хв).

     Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15 хв).

   Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

·                     усвідомити, чого вони навчились;

·                     пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у пізнавальній діяльності та в житті;

·                     оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;

·                     порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції;

·                     як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи та прогнозуючи подальші кроки;

·                     побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

   Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксацію того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів у стосунку отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.

   Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

   Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів уроку може бути такою.

Усне обговорення за запитаннями:

·                     З якою метою ви робили цю вправу?

·                     Які думки та почуття вона у вас викликала?

·                     Чому ви особисто навчились?

·                     Чому би хотіли навчитись у подальшому?

   Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут проясняється зміст проблеми, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватись у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

·                     пояснити зміст опрацьованого;

·                     порівняти реальні результати з очікуваними;

·                     проаналізувати, чому відбулось так чи інакше;

·                     зробити висновки;

·                     закріпити чи відкоригувати засвоєне;

·                     намітити нові теми для обміркування;

·                     установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що треба засвоїти, чого навчитись у майбутньому;

·                     скласти план подальших дій.

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці:

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисним є різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

3. Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватись під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитись до учнів під час формування груп.

7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних види роботи.

8. Під час підготовки запитань учителю необхідно продумувати варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

   Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них навчальні мотивації, навчати самостійному мисленню та діям. Ефект впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від стилю роботи конкретного вчителя.

Урок у технології розвитку критичного мислення

   Концептуальні основи технології розвитку критичного мислення виражені в таких твердженнях:

1. Знання має цінність лише тоді, коли воно зрозуміле та використовується концептуально.

2. Майбутнє відкрите для тих, хто критично перевіряє інформацію, вибудовує свої власні переконання.

3. Критичне мислення можна розвивати в добре та спеціально організованому навчальному процесі, бо навчання - це активна розсудлива діяльність.

4. Критичне мислення потребує часу, уваги та мети.

5. Стратегічний напрям розвитку в учнів критичного мислення в навчанні учнів - ставити запитання:

·                     Що я думаю про це?

·                     Як нова інформація відповідає тому, що я вже знаю?

·                     Що я можу робити іншим чином після ознайомлення з новою інформацією?

·                     Як ця інформація впливає на мої погляди?

   Ставити запитання - непроста справа, треба знати, запитання якого характеру можна поставити в даному випадку, кому його адресувати, в який спосіб сформулювати. Як відомо, запитання можуть бути уточнюючого характеру, проблемні, дослідницькі та запитання-роздуми. Крім того, вони можуть бути різних рівнів складності.

Фахівці радять дотримуватись при постановці запитань таких порад:

1. Формулювати запитання конкретно, чітко.

2. Використовувати шість «журналістських» запитань із метою отримання різнобічної інформації про конкретний об'єкт: Хто? Коли? Як? Чому?

3. Застосовувати «відкриті» та «закриті» запитання для досягнення поставленої мети. «Відкриті» - це запитання, у відповідях на які людина може висловити власну думку. «Закриті» - це такі, на які можна відповісти лише «Так» чи «Ні». Їх ставлять, якщо цікавить згода людини, або в разі, коли перевіряємо, чи стежить співрозмовник за іншими думками.

4. Бути готовим до того, що всі люди різні, навчитись приймати їх такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що не подобається.

5. Цінувати в кожній людині особистість, поважати її думки та переконання незалежно від того, чи збігаються вони з твоїми.

6. Прагнути зберегти своє обличчя як «приємного співрозмовника».

   Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає активної розумової роботи, у тому числі критичного мислення. Критичне мислення - це складний процес, що починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується прийняттям рішення. Критичне мислення проявляється у здатності людини самостійно аналізувати інформацію; умінні бачити помилки чи логічні порушення у твердженнях різних авторів або партнерів; аргументувати свої думки, змінювати їх, коли вони неправильні, й відстоювати, якщо вірні; у прагненні до пошуку оптимальних та аргументованих рішень.

Етапи критичного мислення

1.                  Сприймання інформації з одного, але бажано з кількох джерел.

2.                  Аналіз її змісту чи різних точок зору, вибір того викладу, який здається вірним.

3.                  Співставлення його з іншими викладами або протилежними точками зору.

4.                  Добір аргументів чи розробка системи доказів на підтримку позиції.

5.                  Прийняття рішення, яке ґрунтується на доказах.

Дії учнів у відповідності з цими етапами будуть такими:

·   З'ясуй сутність предмета вивчення. Досліди його.

·   Оціни різні тлумачення та думки, проаналізуй причини їх виникнення та зміст.

·   Узагальни свої міркування, зроби висновок про твою точку зору стосовно цієї інформації.

·   Ясно та чітко обґрунтуй свою позицію (поясни, чому ти так уважаєш).

Автори розробки проекту з розвитку критичного мислення вважають, що до необхідних умов здійснення цього процесу можна віднести:

1.                  Час. Щоб обмірковувати щось нове, треба з'ясувати, які вже є думки та ідеї, обговорити їх, зробити висновки.

2.                  Дозвіл. Для того щоби процес мислення відбувався вільно, учні мають право розмірковувати, записувати припущення, установлювати їх очевидність чи безглуздість. Коли учні розуміють, що їм це дозволено, вони активніше беруть участь у процесі.

3.                  Різноманітність передбачає створення такої атмосфери, яка переконає учнів у тому, що від них очікується широкий діапазон різноманітних думок, ідей.

4.                  Залучення учнів до процесу обговорення, підведення до розуміння власної відповідальності за прийняті рішення.

5.                  Ризик є природною складовою навчання та творчості. Учитель повинен готувати учнів до цього.

6.                  Повага й цінування думок інших. Лише за цих умов учні можуть бути впевнені в тому, що їхня думка щось означає для присутніх.

   У підсумку слід зазначити такі особливості нестандартних уроків, як їх актуальність, оригінальність, універсальність використання, можливість реалізації педагогіки співробітництва учителя й учня. Усе це дозволяє ефективно досягти мети й отримати необхідний результат.

 Інтерактивний розвиток фантазії учнів.  Методика роботи над тематичною композицією в шкільному курсі з образотворчого мистецтва

Інтерактивний розвиток фантазії учнів

    На сучасному етапі розвитку українського суспільства в умовах реорганізації освіти та системи виховання сучасні педагоги розуміють велику роль мистецтва у формуванні високоморальної та розвинутої творчої особистості. Тому відповідно до Державного освітнього стандарту загальної середньої освіти (12-річна школа), Концепції загальної мистецької освіти та головної мети освітньої галузі «Естетична культура», назріла необхідність доповнень у класичних формах залучення школярів до мистецтва.

Зокрема йдеться про потенціал інтегративних підходів, які є одним із засобів інтерактивної форми уроку. Перш за все розглянемо, як розкривається зміст поняття «інтерактивні форми навчання». Словник іншомовних слів за редакцією академіка АН України О. Мельничука дає таке визначення поняттю «інтер...» (лат. іnter...) — префікс, що означає перебування поміж, періодичність дії; активність — посилена діяльність, діяльний стан. Таким чином, періодичне посилення активності або періодичне переведення в діяльний стан визначає поняття «інтерактивний». Для сприяння розвитку фантазії та уяви, що є складовими творчого потенціалу, та врахування художніх інтересів особистості вчитель може застосовувати ситуації вибору учнями різнорівневих за складністю завдань, тем, технік і матеріалів для виконання художніх робіт і сприйняття мистецьких творів, активізувати різноманітними методами та прийомами пошук у вирішенні завдань.

 Пропоную до розгляду методологію інтерактивної форми мистецької освіти, яка враховує вимоги сучасної педагогіки. Вони складаються із завдань, які містять у собі:

Освітні — спрямовані на активацію уяви та фантазії. Передбачають формування практичної діяльності, уміння аналізувати та інтерпретувати мистецькі твори та дитячі малюнки, навчатися споглядати їх різними способами: статичний — сприймати їх через внутрішній світ, пропускати через свої відчуття на рівні порівняння чи поєднання емоційного стану та виразити їх; динамічний — сприймати через зовнішні відображення мистецьких творів, тобто «оживлювати» образи картини чи скульптури рухами, театральною діяльністю, обрядовими дійствами. Спробувати уявити собі, яким чином зображені образи набули тієї чи іншої пози. Пластичними або гострими рухами передати стан природи, що відтворив художник у своєму мистецькому творі. Створювати творчі композиції за мотивами мистецьких творів, видів і жанрів мистецтва, малювати варіації на теми та імпровізувати за творами митців. Застосування таких нестандартних завдань є одним із засобів стимулювання інтересу до мистецтва. Розглянемо деякі з них. Так, запропонуємо учням провести аналіз на порівняння ряду робіт на одну тему, виконаних дітьми різних вікових категорій. Спроектувати аналіз запитаннями:

1.     Чим можна ускладнити чи доповнити сюжет?

2.     Що змінити, які художні техніки, матеріали застосувати, тобто відтворити картину на площині в об’ємі — скульптуру, рельєф, паперопластику?

3.     У якому жанрі або виді мистецтва намалювати її?

4.     Визначити мету створення малюнка (навчитися художній техніці, чи він носитиме рекламний характер чи прикрашатиме інтер’єр тощо).

Такий аналіз активізує творчий процес, з’являються нові ідеї та образи у розкритті теми. Це ж стосується завдань-диктантів. Учень під диктовку створює композицію, має швидко розташувати зображення так, щоб утворився сюжет. Завдання на часткове копіювання якогось фрагмента відомої картини чи малюнка вчителя, а далі придумати та розширити його за своєю фантазією або подивитись на картину та спробувати відтворити побачене. Вправа на реставрування форми та малюнка посуду за уламком.

Розвивальні — спрямовані на використання нетрадиційних методів запропонованого матеріалу як один із засобів впливу на творчий потенціал дитини.

Сюди відносяться використання набутих учнями знань з інших навчальних дисциплін; долучення різноманітних терапій — арт, арома, музичні, аутотренінги, релаксація, медитація. Застосування непоширених художніх технік (пальчиковий метод, малювання пластиліном на склі, лиття води у форми, ліплення з мокрого піску тощо) та матеріалів (малювання лаком для нігтів, губною помадою, тінями для повік, коректором, «ліплення» утеплювальною пінкою, гіпсовим бинтом тощо), використання різних предметів (палички, корпуса кулькової ручки, овочів), застосування імпровізації в поєднанні різноманітних технік. Використання вчителем різноманітних прийомів ознайомлення дітей із процесом змішування кольорів. Так, палітра може бути у вигляді склянок, у яких знаходяться барвники. Переливаючи їх з одного посуду в інший, діти спостерігають хімічний процес утворення різноманітних відтінків. Таким прикладом може бути накладання кольорових світлофільтрів один на другий, у якому учні спостерігають оптичне змішування кольорів. Далі школярам пропонується самостійно придумати вид палітри. Ця вправа спрямована на засвоєння вмінь змішувати та отримувати нові кольори та відтінки. Аромати також можуть активізувати натхнення дітей. Особливо якщо їх застосувати на уроках малювання пейзажів, натюрмортів. Включаються нюхові аналізатори, які викликають у дитини асоціації з приємними спогадами, що позитивно впливає на її емоційний стан.

Виховні — містять у собі незвичайні форми проведення уроку як засіб формування здатності проявляти творчу діяльність: урок на виставці, у музеї, на екскурсії, у магазині, у майстернях митців — живописців, гончарів, різьбярів, вишивальниць і т. д., в ательє, редакції тощо. Пропонуються різноманітні види уроків — шоу, вернісаж, конференція, аукціон, обрядових дійств. Проводити рольові ігри — сесія мистецтвознавців, зустріч інопланетних митців. Теми виховних завдань спрямовані на розвиток не тільки нових образів та ідей, а включають у себе загальнолюдські цінності. До них відносяться створення проектів (колективні форми роботи) з оформлення інтер’єра не лише у своїй школі, а й в інших навчальних закладах, виготовлення подарунків, сувенірів як благодійної допомоги ветеранам, громадянам похилого віку, дітям-інвалідам, сиротам тощо. Виїзд і проведення уроків образотворчого мистецтва, підготовлені учнями за своїм розробленим планом, і пропозиції тем уроків (роль учителя, митця та інше). Проведення конференцій зі своїх надбань у мистецтві. Розглянемо тему «Створення проекту. Оформлення виставки дитячих малюнків» (робота у групах). Це завдання несе в собі дух змагання. Дітям дуже подобається перемагати, коли їм довіряють, дають можливість самостійно вирішити якесь питання, поставлену перед ними задачу. Самостійне вирішення завдання школярем спрацьовує на активне творення, видумування чогось нового, тобто він робить відкриття. Це дає йому впевненість у своїх можливостях. Учитель допомагає учням у визначенні критеріїв, які дадуть змогу вибрати кращий проект, заохочувальні номінації для інших проектів; демонструє послідовність виконання проекту, ескізи готових проектів, зразки шрифтів і шрифтових композицій; роздає проспекти із планом проектування.

Завдання передбачає декілька етапів у досягненні мети:

1.     Назва проекту.

2.     Тема виставкових робіт.

3.     Визначення форми та кольору шрифту.

4.     Оформлення малюнків.

5.     Розробка схеми розташування у приміщенні.

6.     Виготовлення ескізу каталогу виставки, запрошення.

7.     Форма проведення виставки (аукціон, благодійна, ярмарок тощо).

Підібрати музичне оформлення. Основне завдання уроку — навички написання шрифту, його розташування на аркуші паперу, підбір кольору та форми. Тобто таке звичайне завдання, подане в інтерактивній формі, учні виконають із творчим підходом, мобілізують усю свою фантазію та уяву.

Творчий розвиток особистості на уроках образотворчого мистецтва — це засвоєння нею необхідних художніх навичок і прийомів, розвиток фантазії та уяви, тобто усвідомлення сутності явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності особистості моральним та естетичним вимогам, що вироблені людською культурою. Інтерактивні форми сприяють такому розвитку школярів і тим самим забезпечують самостійний пошук різноманітних зв’язків, художніх співставлень, аналогій, паралелей між видами мистецтв і дійсністю, наслідком яких має стати формування в особистості здатності цілісно бачити та сприймати світ, що зумовлює високий потенціал творчості, виховуватиме потребу в художньо-творчій самореалізації, сприятиме духовному самовдосконаленню.

Тематичне малювання

Урок малювання на теми вимагає від учителя високої підготовки. Але в той час для дітей це найцікавіший урок по зображувальному мистецтву. Цей розділ передбачає малювання по пам’яті (наприклад, “Як я провів літо”), по спостереженню («Осінь в саду»), за уявою («На невідомій планеті»). Але всі ці види діяльності можуть бути з’єднані в одній роботі. Малюючи на тему “Зимові ігри”, учень може використовувати спогади проте, як він катався взимку на ковзанах, спостереження за дитячими іграми і зобразити, яким вони уявляють майбутній льодовий стадіон.

Урок малювання на тему складається з таких елементів :

а) ознайомлення з темою або літературним твором, вибір сюжету, характеристика персонажів.

б) складання ескізу композиції.

в) необхідні для роботи спостереження та замальовки;

г) виконання роботи

д) аналіз та оцінювання виконаних робіт.

Малювання по пам’яті або спостереженню

Цей вид малювання відноситься до тематичного. Головне на уроці тематичного малювання - передача у малюнку сюжетного зв’язку, змісту та розкриття теми в малюнку. Помічені дитиною особливості предметів притягують його увагу. Пояснення вчителя розширюють його знання, розвивають інтерес до подальших спостережень.

Розглядаючи дерева, діти намагаються зрозуміти, чому дерева однієї породи всі різні. Їх цікавить і архітектура. „У всіх будинків є дах, стіни вікна, - підкреслюють діти. - І всі ж будинки різні".

Нові враження і знання відображаються в дитячих малюнках. Це,  у свою чергу, веде до необхідності розширити технічні можливості відображення з допомогою нових прийомів і матеріалів. Індивідуальні образотворчі характеристики предметів приводять до більш частого спостереження реальних предметів, а не тільки їх зображеннях в малюнках.

Великого значення набуває індивідуальна робота з дітьми під час уроку малювання. Деякі діти зазнають труднощів у зображенні якого-небудь предмета, потрібного в їх сюжетному малюнку. У цьому випадку вчитель може показати, як малювати весь предмет або якусь його частину. Іноді варто запропонувати дитині зробити зображення нарядним, вводячи в малюнок якийсь орнамент, прикрасити можна не тільки зображення, але й фон, що зробить малюнок більш завершеним.

Важливою опорою на уроках малювання є спостереження реальних предметів і явищ. Пропонуючи дітям зобразити місцевий пейзаж, необхідно під час прогулянок, екскурсій по місту роздивитись з ними оточуючі будинки, допомогти кожному вибрати будинок, який він буде малювати, добре роздивитися його і запам'ятати, чим він відрізняється від інших: якщо є архітектурні прикраси, вітрини магазинів, арки і т.д.

Роздивляючись будинки, діти одразу ж спостерігають і за рухом транспорту, людьми. Кожна дитина бачить і запам'ятовує те, що найбільш приваблює її увагу.

Потрібно показати прийоми зображення машин, будівель, дерев, використовуючи фарби та папір.

Як же діти малюють людину, птахів, тварин? Складність полягає у тому, що потрібно не тільки передати індивідуальні особливості предмета, але й зобразити його у русі. До цього діти підготовлені попередньою роботою у 1-3 класах, де вони малювали спочатку окремих представників тваринного світу, а потім вже тварин, які йдуть чи біжать. У малюнках дітей третього класу ще більше місця займає передача руху. Але ці рухи одноманітні.

Для того, щоб діти мали змогу передати різноманітні рухи людини, потрібно звертати їхню увагу на положення рук, ніг, тулуба при ходьбі, бігу.

Спостереження рослинного світу також знаходять велике місце у малюнках дітей. Вони малюють дерева, особливо квітучі, кімнатні рослини, садові і польові квіти.

Дотримуючись мети розвитку творчої самостійності на уроках образотворчого мистецтва, треба намагатися давати дітям такі теми в малюванні, щоб вони, у першу чергу, були пов'язані безпосередньо з життям дітей, з тими виховально-освітніми задачами, над виконанням яких зараз працює вчитель.

В оцінюванні робіт по темі, у першу чергу, звертається увага на видумку дітей, на прояв самостійності у вирішенні теми, на виразність у передачі окремих предметів, добір кольорів, а також на моральну основу сюжету натури. Мало уявити тільки зовнішність предмета, необхідно щоб була можливість уявити цей предмет так, як він сприймається тим хто малює в процесі його детального аналізу при малюванні з натури, з точки зору різних задач, які виникають в цьому процесі. При малюванні по пам'яті і за уявою важливим моментом є ясне уявлення не тільки предмету, але й самого процесу зображення.

Зоровий образ, який формується в процесі зображення, має тенденцію до зміни, доти, поки він не буде максимально повно відображати реальну дійсність, тобто доти, поки малюнок не стане найкраще відображати зображувальний предмет.

Кінцевою метою в процесі зображувальної діяльності є такий розвиток пам'яті, при якому один раз поспостерігавши, дитина змогла б міцно закріпити об’єкт у пам'яті і за потреби  відобразити з абсолютною точністю.

Велику користь приносить малювання по пам'яті чи за уявою, коли заздалегідь проводяться спеціальні спостереження предмета, що зображується протягом якогось часу (1-5 хвилин).

Малювання по пам'яті та за спостереженням - дуже важливі види тематичного малювання для школярів. Під час їх застосування розвиваються такі психологічні механізми дитини як пам'ять, спостереження. Діти також вчаться не тільки спостерігати та запам'ятовувати певний об'єкт, а й аналізувати його, порівнювати його характерні властивості.

Дітей треба не тільки вчити створювати нові зображення, але й озброювати досвідом творчої діяльності. Для цього потрібні спеціальні методи. Розглянемо декілька з них - евристичний та дослідницький методи. Ці методи спрямовані на навчання пошукам самостійного рішення зображувальної задачі, можливих варіантів, розвиток творчого мислення, уяви. Ці методи можна використати, коли вчитель пропонує дітям виконати якесь творче завдання, створити щось по своєму замислу.                

Тематичне малювання на теми пейзажної лірики

Робота по розвитку образотворчої діяльності в малюванні природи повинна будуватися у відповідності з вимогами програми виховання і навчання в школі, які націлюють на формування в кожної дитини морально-естетичні почуття при зустрічі з прекрасним у природі та мистецтві, при знайомстві з подією та пейзажами.

Програма ставить задачу розвитку поетичного слуху і естетичного сприйняття школярів, вміння розрізняти та розуміти своєрідне використання тих чи інших художніх засобів у витворах мистецтва.

Однією з форм систематичної роботи по естетичному вихованню є заняття сюжетно-тематичним малюванням. Основною метою яких є - розвиток розумової активності і творчої уяви дітей.

Ці заняття включають і малювання на теми літературних творів о природі.

Педагог вчить дітей відображати на папері побачене, почуте, тобто відомий зміст у новій трактовці. Без допомоги дорослого у дітей часто виникають труднощі у визначенні художнього засобу, який поет використовує при описі природи, або не приділяє їм належної уваги, що у свою чергу призводить до невиразності образів. Іноді діти навпаки, відчувають і розуміють, що і як хотів показати поет, але у них немає достатнього досвіду в передачі вражень у своєму малюнку, часто вони просто погано володіють засобами зображення описаних в стилі картин природи.

Існують основні методи, якими педагог користується для розвитку естетичного сприймання і дитячої творчості. До них належать: спостереження явищ та об'єктів природи, які описані в поетичному витворі; бесіда о поетичних образах; розглядання відповідних ілюстрацій та картин о природі; показ декількох прийомів зображення; аналіз малюнків які виявляють степінь творчості дитини при передачі поетичного образу.

Розглянемо специфіку кожного методу.

Спостереження природи здійснюються не тільки для отримання дітьми знань про неї, для розвитку естетичного сприйняття, але й з метою порівняння пейзажів, які описані в поетичному творів, з існуючими у природі. Методика проведення спостережень ускладнюється в залежності від досвіду дітей та завдань кожного заняття. Починати треба з розглядання окремих образів природи, які описані в творі: ялинка, кульбабка і т.д. при цьому треба максимально активізувати мову дитини питаннями, які допомагають розкриттю образу, збагачувати її поетичними виразами, порівняннями. Наприклад, кульбабку можна порівняти з сонечком, кулькою, сніжинкою, лист кульбабки - з ялинкою.

Потім учитель намагається забезпечити рухову і словесну діяльність дітей: на основі розуміння твору діти повинні знайти об'єкти, які описані у ньому, доторкнутися, роздивитися їх, прочитати рядки вірша, які відображають відповідну картину природи, спостереження сприяють розвитку чуттєвості, сприйманості до поетичного опису пейзажів.

По мірі того як розвивається у дітей сприймання, їм пропонують поспостерігати за картиною природи, не співпадаючу повністю з її поетичними описами. Це розвиває загальні уявлення дітей, на основі яких вони потім малюють певні пейзажі.

Для більш цілеспрямованого знайомства дітей з творами про природу проводяться бесіди про їх зміст та різні засоби виразності.

Якщо художній твір невеликий по об'єму, містить опис одного конкретного образу або нескладної картини природи, то бесіда про нього займає небагато часу, вона може проводитись безпосередньо на уроці малювання.

Але іноді малювання проводиться на основі віршів, які складаються з кількох частин, відображаючи різні картини природи, як, наприклад, у „Пісні про весну" Я.Колеса. У даній ситуації познайомити дітей з твором краще у вільний час або на уроці читання, а на уроці малювання його вже не аналізувати, оскільки сприйняття поетичного твору є достатньо сильним подразником. Перебудова уваги відразу ж на іншу діяльність (малювання) викликає гальмування, яке робить цю діяльність недостатньо продуктивною.

Прочитавши твір виразно, учитель задає дітям питання, які допомагають уявити зміст малюнка. Щоб не порушити безпосередність, емоціональність сприйняття поетичного твору, питання слід задавати лише після повторного виразного його читання. Вони повинні стимулювати живий обмін уявленнями, сприяти розумінню виразних рис образів природи, які можна зобразити, опираючись на сюжет вірша.

З дітьми також рекомендується проводити заняття по малюванню на теми двох творів, в яких описана природа в ту саму пору року. На початку уроку треба провести бесіду про їх зміст і засоби виразності.

Щоб засоби виразності стали для дітей зрозумілими, треба розглянути картини або ілюстрації, які виділяють основні моменти тексту, тобто забезпечують взаємодію зорового та слухового сприйняття.

Художні ілюстрації знайомлять дітей з різними засобами зображення природи. Також корисно знайомити дітей з двома ілюстраціями до одного вірша. Дуже своєрідно та характерно передані зимові пейзажі в ілюстраціях художників Г.Нікольського, А.Парамонова до віршів С.Єсеніна „Поет зима аукает", „Черемуха". Діти сприймають їх дуже емоційно і потім використовують подібні зображувальні засоби у своїй творчості.

У вільний час можна організувати роботу по поглибленому знайомству дітей з засобами виразності, якими художники створюють образи і картини природи: ліс, дерева різних порід, стан погоди.

Діти повинні навчитись зображувати окремі об'єкти природи. Це доречно здійснювати на уроках предметного малювання яке передує сюжетно-тематичному.

Для зображення пейзажу діти можуть використовувати гуаш, акварель також можливе використання таких зображувальних матеріалів як вугляний олівець, сангіна, воскові крейди, пастель. Вони вже знають, що на темному фоні світлі кольори здаються світлішими, і навпаки.

Колористичному вирішенню пейзажу допомагають цільові спостереження природи, розглядання репродукцій з картин художників - пейзажистів. Живописний малюнок, виконаний вчителем по мотивам якого-небудь твору про природу, також допоможе дітям зрозуміти красу та доступність того чи іншого засобу передачі певної кольорової гами.

Для розвитку гостроти сприйняття насиченості кольору можна використовувати ігрові завдання типу: „Знайди відтінки кольору на картинці", „Склади смужки синього кольору так, щоб зліва була сама темна, а праворуч - найсвітліша" і т.д.

Приклади подібних ігор, вправ, а також поради вчителям про засоби роботи з різними зображальними матеріалами можна знайти в спеціальній методичній літературі.

Вчитель перш ніж навчати дітей, повинен сам оволодіти засобами роботи з різними фарбами - гуашшю, аквареллю...

Школярі вже вчаться порівнювати відтінки кольорів з фоном малюнка: жовто-зелені листя гарно співпадають з блакитним фоном, на сірому фоні, світло-зелений окрас стебелинки.

Можна навчити дітей використання різних засобів замальовування фону і за допомогою ватного тампону розбризкування фарби, розливу і т.д.

Для цього вчитель підбирає різні за розміром пензлики, організовує роботу дітей в класі так, щоб діти самі обрали потрібні кольори фарб, пензлики, підготували їх до використання і т.д.

Якщо гуашеві фарби краще давати дітям для зображення таких пір року як зима, осінь, то для літніх та весняних пейзажів можна використовувати акварель. Вчитель навчає дітей розводити фарби водою, отримуючи потрібні відтінки для малювання ніжної весняної зелені, легких пелюстків і т.д.

Дуже важливо при зображенні пейзажу уникати штампів в зображенні неба та землі. У цьому допоможе накладання фарби на кольоровий фон, на іншій колір та засіб промальовки кольорових плям, отриманих шляхом розмивки, мазків. Іноді вчитель дає для малювання готовий фон, використовуючи кольоровий папір. Але більшої виразності набувають малюнки, на яких фон зображений самими дітьми  у відповідності з темою та змістом роботи.

Колір фона різної насиченості створює настрій у дітей. До такого заняття не потрібно спеціально розташовувати баночки з певними кольорами фарб, діти обирають їх самі перед заняттям.

Малювання по мокрому фону аквареллю можна проводити при зображенні осіннього або весняного пейзажу.

Перехід одного кольору в інший у вологому мазку рекомендується використовувати для малювання кольорів, листя, а контрастні кольори використовуються для вираження розрізненості предметів у малюнку (осінні листя на фоні блакитного неба).

Важливим прийомом навчання є також аналіз дитячих малюнків. Він може проходити по-різному.

Діти читають один чи декілька рядків з твору та відмічають, як цей епізод відображено у малюнку. Або в результаті аналізу малюнків діти створюють книгу-ширму, яка розкриває послідовно поетичні строки. Можна проводити спеціальні заняття по розгляданню дитячих малюнків на теми віршів про природу, де діти згадують, якому твору вони відповідають, читають цей вірш або згадують уривки. В подальшому з дитячих малюнків можна створити тематичні альбоми: „Зима (весна, літо, осінь) в малюнках дітей", періодично їх розглядати, розміщувати в кутки для батьків, дарувати дітям.

При оцінці дитячих малюнків вчитель додержується певних критеріїв:

передача кольором відтінків окраски образів природи, загального колориту, настрій маленького малювальника;

·        різноманітність композиції (зв'язок між предметами, їх об'єднання, виокремлення головного образу);

·        зображення форми, її характерних ознак, деталей;

·        передача пропорцій предмета, його розмірів;

·        наявність виражальних образів вірша, відповідність зображення в малюнку поетичному опису.

Завдяки аналізу робіт дітям стає більш зрозуміти поетичний образ, розвивається аналітико-синтетичне мислення, яке забезпечує більш глибше сприйняття поетичного тексту.

Використання цих методів з метою розвитку дитячої творчості на основі пейзажної лірики в різних класах має свою специфіку.

Наприклад, діти 6-7 років вже мають певний досвід сприйняття природи та художнього її опису у віршах. Вони вже можуть уявити зміст твору, підкреслити спільність та різницю в описи явищ або образів природи, давати їм точну характеристику.

Знайомлячи дітей з пейзажними творами, вчитель націлює їх на сприйняття та зображення цілісної картини природи, в якій органічно пов'язано уявлення про декілька її образів. Цьому сприяє і використання не тільки ілюстрацій до певного вірша, але й репродукцій з картин видатних художників, які посилюють уявлення.

Бесіди о поетичних творах проводяться до занять з малювання, оскільки діти малюють на теми складних віршів.

Кожна дитина під впливом спеціального навчання починає проявляти чуйність до поетичного слова, розуміти зображувальний зміст засобів художньої виразності вірша. Вона вже самостійно відображає в малюнку ті картини природи, які чує у вірші, тобто посилюється вплив поетичного образу на творчість дитини.

Також для розвитку творчості важливо проводити бесіди по задуму малюнка, про головний образ, про засоби найбільшої виразності малюнків. Діти вже можуть уявити картину природи без попереднього спостереження, лише на основі художнього опису: поетичне слово підказує необхідні образи пейзажу. У цьому виді достатньо розвинуті чуйність до поетичного слова, вміння співвідносити картини природи з її описом, переносити свої уявлення в малюнок.

У результаті таких занять діти частіше починають розмовляти один з одним про те, як гарно навколо, їх словник збагачується точним поетичним вираженням. Вірші за їхньою думкою, допомагають їм створювати „кольорові малюнки". Діти вже не утруднюються у пошуку сюжету для зображення, їм „зрозуміло, про що малювати".

Бажано використовувати в педагогічній роботі сукупність методів і прийомів роботи, які спрямовані на поглиблення сприйняття дітьми пейзажної поезії в наступній послідовності:

• спостереження з читанням твору, розглядання ілюстрацій, малювання;

• читання твору, розглядання 1 -2 картин, бесіда, малювання;

• читання твору, бесіда, малювання.

Систематичність і послідовність педагогічної роботи, пов'язаної з розвитком естетичного сприйняття і творчості дітей, сприяє тому, що діти успішно справляються з поставленими перед ними програмними задачами.

Під впливом навчання розвивається творчість і у дітей 8-10 років життя. Накопичення досвіду сприйняття віршів про природу, спостереження явищ, образів, які описані в них, сприяють тому, що діти постійно проявляють особливу чуйність до оточуючий природи, намагаються самостійно знайти поетичну її характеристику.

У цій віковій групі дітей є певний запас естетичних знань. Вони проявляють самостійність у виборі теми, образів. В їх малюнках проявляються узагальнені образи, картини природи. Поруч з цим вони намагаються зобразити індивідуальні якості предмета, тієї чи іншої пори року, які описані в поетичних строках.

Постановка теми в цьому віці повинна спонукати дитину до прояву фантазії. Творча уява, яка розвивається у дітей в цьому віці, допомагає уявити надзвичайні образи, обрати оригінальні способи їх зображення.

Яке підсумок попередньої роботи можна провести з дітьми колективне заняття на тему „Зимова казка" або „Золота осінь". Це допомагає повніше дітям виявити свої емоції, почуття. Таку велику роботу слід ретельно підготувати. Бажано спочатку зробити нариси простим олівцем, а вже потім виконувати малюнок у кольорі. Під час творчої колективної роботи діти проявляють активність, взаємодопомогу, зацікавленість в успіху кожного, що сприяє не тільки естетичному та розумовому, але й моральному вихованню дітей.

Отже, відображення поетичних образів у малюнках доступно дітям шкільного віку, воно має велике значення для їх морально - естетичного виховання, для розвитку творчих здібностей.

Малювання ілюстрації до казки, музичного твору

 Цей вид тематичного малювання за своєю методикою схожий з попереднім видом (ілюстрацією до поетичного твору). Якщо обсяг казки невеликий, вчитель знайомить дітей з її змістом безпосередньо на початку уроку малювання. Проводить бесіду з дітьми по змісту цієї казки, задає питання, які підводять дітей до створення композиції. Наприклад: „Як ви вважаєте, яким кольором можна зобразити золоту рибку?", „Який був колір океану, коли з нього виходила царівна Либідь?" та інші.

Якщо ж казка велика за обсягом,  діти ознайомляться з її змістом вдома, а на уроці малювання вже проводити бесіду по змісту з дітьми. Корисно спитати, який епізод більше сподобався, який хотіли б намалювати...

Корисно використовувати на уроках тематичного малювання таблиці з зображенням послідовності малювання тварин, рослин і т.д.

Урок тематичного малювання можна спланувати, як інтегрований урок. Тобто інтегрувати урок малювання і урок музики. На початку такого уроку слід провести бесіду (підготовчу) до даного музичного твору, налаштувати дітей на прослухування музики, корисно перед слуханням задати дітям питання такого характеру „Як ви гадаєте, яку пору року хотів показати у своєму творі композитор?". Після слухання, вчитель повторює своє питання, і задає інші, які підводять дітей до визначеності у кольорі, композиції. На такому уроці малювання у дітей розвивається естетичне почуття до прекрасного не тільки у художніх творах мистецтва, але й у музичних творах.

Наприкінці такого уроку потрібно зробити виставку робіт дітей і ще раз прослухати музичній твір, порівняти музичне зображення з художнім, зробити висновки.

Такі уроки розвивають у дітей не тільки художні навички та вміння слухати вчителя, а ще й фантазію, творче уявлення, що є важливим фактором для подальшої художньої творчості.

Передача простору і обсягу на площині

За  програмою образотворчого мистецтва для молодших класів, діти за три роки навчання повинні опанувати елементарними основами реалістичного малюнка, придбати навички передачі об'єктів на площині з натури, по пам'яті і представленню; навчитися виконувати малюнки з урахуванням закономірності перспективного скорочення і виявлення обсягу світлотіні; розрізняти й передавати основні і додаткові кольори і їхні відтінки. Крім того, вони ознайомляться з прийомами й закономірностями композиції (розміщення зображення з урахуванням формату папера, виділення в малюнку головного й ін.). Через усю програму проводиться думка про необхідність емоційного відношення до зображення, передачі образної характеристики об'єкта. Програма торкається і питання теорії образотворчого мистецтва.

У методичних рекомендаціях і посібниках ці питання злиті з матеріалами про методику викладання. При чому основна увага приділяється саме методиці. Недостатнє ознайомлення з теорією мистецтва обтяжує викладання образотворчого мистецтва. Учителя початкових класів відчувають потребу у вивченні елементарних основ теорії мистецтва. Усі навколишні предмети мають три виміри: висоту, ширину й глибину. Зображуються вони звичайно на плоскій поверхні (папері, полотні), що має тільки два виміри - висоту й ширину. Як же передати на площині глибину об'єкта, чи третій його вимір? За період тривалого розвитку образотворчого мистецтва були розроблені різні способи передачі простору й обсягу на площині. Нині діюча програма по образотворчому мистецтву для середньої школи бере за основу один із них - перспективу.

Перспектива — точна наука, що є розділом накреслювальної геометрії. Вона визначає основні закономірності передачі третього виміру на площині.

Усі ми знаємо особливості сприйняття глибини об'єкта нашим зором. В міру видалення від нас предмети зменшуються, а рівнобіжні лінії, що йдуть до обрію, сходяться. Чим далі розташований від нас предмет, тим меншим він нам здається; наступить такий момент, коли він перетворюється в крапку. Якщо дивитися на вулицю, що вдалішу йде, чи рейки залізниці, ясно видне зближення рівнобіжних ліній при їхньому видаленні. Перспектива визначає закономірності зменшення предметів і зближення рівнобіжних ліній у міру видалення їх від ока.

У початкових класах, відповідно до програми, закономірності перспективи діти вивчають тільки шляхом спостереження її у натурі. Для того щоб організовувати такі спостереження і навчити дітей передавати третій вимір на площині, учитель повинен знати основні поняття перспективи.

Одна з основних умов для перспективного малювання - наявність фіксованої точки зору. Точка зору в даному випадку — це те місце, із якого спостерігають предмет. Під час малювання з натури по принципах лінійної перспективи точку зору змінювати не можна, тому що предмет з іншої крапки буде виглядати інакше. Простір перед нами, на який ми, малюючи, дивимося з фіксованої точки зору, називається полем зору. Не всі ділянки, полючи, зори рівноцінні; найкраще видно предмети, розташовані в його центрі.

Для виконання малюнка з натури необхідно, щоб модель була щонайкраще видною. Недостатньо, щоб вона потрапила в центр нашого поля зору, необхідно, щоб був дотриманий ще і кут зору, тобто, щоб відстань до моделі була найбільш вигідною. Якщо предмет розташований занадто далеко, його погано видно. Але якщо він розташовується надто близько, розглянути його так само складно (у шкільних умовах про це нерідко забувають). У перспективі площина зображення називається картинною площиною. Вона розташовується між оком і предметом, що малюється, і мислиться завжди перпендикулярної до предметної площини, тобто площини, на якій знаходиться людина, що малює.

Малюючи з натури, необхідно визначити лінію обрію, рівень очей дитини, що малює. Це роблять таким чином: горизонтально розташований лист паперу підносять до очей. Папір буде видно як лінію, це і є лінія нашого обрію. Вона поділяє видимий нами простір на дві частини: верхню - вище лінії обрію, нижню - нижче лінії обрію; предмети, що знаходяться на лінії, розташовуються на обрії.

Неважко помітити, що лінія обрію змінюється в залежності від того, сидимо ми чи стоїмо. Предмети також виглядають по-різному, якщо вони знаходяться нижче цієї лінії, чи вище на ній. Отже, точка зору, поле зору, кут зору, картинна площина і лінія обрію - основні поняття перспективи. Не всі ці поняття потрібно пояснювати учнем, але вчитель повинен їх обов'язково знати.

             

Література

1.     Базулина Л.В. Бисер. — Ярославль, 2006

2. Божко Л.Н., Полякова Г.А. Методика викладання образотворчого мистецтва в школі. 5-7 кл. – К. : Скорпіон., 2004.

3. Волкотруб І.Т. Основи художнього конструювання. — К.: Вища школа, 1988.

4.     Гребенюк Г.Є. Основи композиції та рисунок. —К.: Техніка, 1997

5.     Гусаров Е.Н. Современные педагогические технологии. — М.: Академия, 2005.

6.     Даниленко В.Я. Основи дизайну.— К., 1996.

7.     Державний стандарт загальної середньої освіти галузі «Художня культура» // Мистецтво і освіта. — 1997.— № 3.— С. 2-10

8.     Завуч. Освіта.—№ 32 (146), листопад 2002 р.

9.     Костенко Т.В. Композиція. Методичні матеріали. — Харків, 1997.

10.      Колейчук В.Ф. Опит классификации трансформации плоского листа.2 М., 1980.

11.       Лещенко М.П. Зарубіжні технології підготовки вчителів до естетичного виховання.— 2-е вид., доп.— К.: Гротеск, 1996.- 92 с.

12.  Неменский Б.М. Мудрость красоты: О проблеме эстетического воспитания» Книга для учителя— М.: Просвещение, 1981.

13.      Основи викладання мистецьких дисциплін: Навчальний посібник /за заг. редакцією О.П.Рудницької.— К.: АПН України. 2000.- 184 с.

14.    Современное декоративное искусство. Очерки истории.— М.: Искусство, 1984.

15.           Сомов Ю.С. Композиция в технике.— М., 1987.

16.     Тиц А.А. Основы архитектурной композиции и проектирования.— К.: Вища школа, 1979.

17.    Толстих В.И. Эстетическре воспитание.— М.: Высшая школа, 1984.

18.       Шпара П.Є. Технічна естетика та основи художнього конструювання.— К.: Вища школа, 1989.

19.      Холмянський Л.М., Щипанов О.С. Дизайн.— К.: Освіта , 1992.

20.   Энциклопедический словарь юного художника.— М.: Педагогика, 1983.

Структура уроку образотворчого 

мистецтва

Урок – головна форма навчально-виховної роботи з дітьми в загальноосвітній школі. Структура уроку з образотворчого мистецтва містить такі компоненти:

І. Тема уроку

ІІ. Мета уроку. Мета поєднує три основних аспекти:

а) освітній – формування образотворчих знань, умінь та навичок, які супроводжуються розповідями про художників, їх картин, композиційні та технічні засоби малювання, конструювання, ліплення та аплікації;

б) виховний – формування духовних і моральних загальнолюдських цінностей засобами образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва: любові до людини, батьків, оточуючого світу; чистоти помислів; поваги до старших, людей похилого віку; гордості за національних героїв, майстрів народного та образотворчого мистецтва; бажання допомогти один одному та ін.;

в) художньо-творчий – формування творчої фантазії, нестандартного мислення, індивідуальних якостей, які дозволяють дитині не сліпо наслідувати вказівки вчителя, а проявити особисті здібності і талант.

ІІІ. Обладнання та матеріали: - для вчителя:

а) образотворчий ряд (наочність, педагогічний малюнок на дошці, ТЗН);

б) літературний ряд (вірші, прислів’я, приказки, загадки)

в) музичний ряд (музика відповідно до теми)

- для учнів: приладдя відповідно до теми.

Очікуваний результат: (Це визначення змістовно- образного результату, який вчитель передбачає отримати від кожного учня в кінці уроку на певному етапі художньо-творчого завдання.

ІV. Хід уроку (комбінованого)

1.     Організація уваги учнів (установка на сприймання) (на цьому етапі формуються ключові компетентності: уміння вчитися, організовувати робоче місце ).

2.     Розповідь вчителя з елементами бесіди (формування загальнокультурної а саме ціннісно-смислової (здатність бачити та розуміти навколишній світ та орієнтуватися в ньому) і мистецької компетентностей).

3.     Демонстрація наочних засобів навчання з паралельним коментарем, бесідою, обговоренням (на цьому етапі формується навчально-пізнавальна (ключова), мистецька, інформаційна компетентності).

4.     Інструктаж (демонстраційний) (формування мистецької компетентності).

5.     Практична, творча діяльність учнів ( формування мистецької, комунікативної (навички роботи у парі чи групі), соціальної (професійне самовизначення), креативної (досвід самовираження) компетентностей.

6.     Аналіз та оцінка створених учнівських робіт (формування мистецької та комунікативної компетентностей).

 Види уроків образотворчого мистецтва

·        Уроки ознайомлення з мистецькими творами (учні ознайомлюються з окремими творами різних видів чи жанрів образотворчого мистецтва або цілими серіями цих творів);

·        Уроки вивчення творчості художників (проводяться бесіди, лекції про творчий шлях одного або кількох митців);

·        Уроки сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва ( сприймання, аналіз та оцінка певного художнього твору або творів);

·        Уроки оволодіння образотворчою грамотою (заняття з композиції, малювання з натури, за темами, оволодіння різними художніми техніками тощо);

·        Уроки створення самостійних творчих робіт (втілення задуму учнів в оригінальних творчих роботах).

За структурою сучасні уроки образотворчого мистецтва здебільшого мають комбінований характер, дещо схожі між собою, але й відрізняються відповідно до певної теми або типу.

Основні типи уроку

·  Теоретичний (бесіда про види та жанри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і творчість окремих митців;

·  Комбінований (пояснення нового матеріалу з практичним закріпленням отриманих знань);

·   Практичний (продовження практичного закріплення знань, набутих на інших уроках мистецтва);

·  Екскурсія (відвідування музеїв, картинних галерей та виставок сучасних мистецтв);

· Милування (вихід на природу з метою спостереження краси оточуючого світу, запам’ятовування форм дерев, квітів та інших компонентів довкілля з подальшою практичною реалізацією побаченого у творчих малюнках).

Жанри уроків

Урок-гра, урок-екскурсія, урок-подорож. Урок-казка, урок-дослід, урок-турнір, урок-вистава, урок-естафета, урок-панорама, урок-діалог, урок-концерт, урок-вернісаж тощо.

Сучасний урок – це урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що допомагає досягти високих результатів у навчанні.

На ефективність уроку мають великий вплив новітні інформаційні технології, що дозволяють розмістити навчальний зміст творчих дисциплін у мультимедійному середовищі.